Бурякова коренева тля

Наймовірніше, грядки під морквою заселені буряковою кореневою попелицею (не плутати з наземними попелицями). Цей вид дрібних сисних комах трапляється повсюдно. Пошкоджує буряки, моркву, лободу та інші лободові. Найчастіше заселяє торішні бурячища, облюбовані лободою ділянки, де при прогріванні ґрунту до 10—12ОС на глибині залягання шкідника «нагулюють жирок» личинки. Коли тепліє, частина з них залишається живитися корінням бур’янів, решта виходить на поверхню ґрунту. Особливо багато їх там, де попередником буряків була пшениця. Через 10—12 діб личинки перетворюються на самок, плодючість кожної — 20-80 личинок. За період з травня по жовтень розвивається 8-10 поколінь.

Наймасовіше наростання чисельності шкідника спостерігається у липні—серпні. Дуже сприятливі для розмноження бурякової кореневої попелиці роки з невеликою кількістю опадів і високою температурою повітря у вегетаційний період. Живиться вона мичкуватим корінням коренеплодів, що призводить до в’янення й загибелі всієї рослини. Сильно пошкоджені коренеплоди легко висмикуються з ґрунту.

На щастя, цей вид попелиць має чимало природних ворогів із числа комах. Згубною для бурякової кореневої попелиці є й волога земля, у якій вона гине внаслідок зараження грибком. Тож не можна допускати пересушення ґрунту на грядках моркви та буряків.

У боротьбі з цим шкідником важливо дотримуватися сівозмін, в жодному разі не допускаючи посівів моркви по буряках та забур’янених ділянках, особливо лободою.