Позов до суду на постанову ч1ст.122 знак 4.1 Рух прямо:11 вересня2009 року До ______ районного суду м.КиєваПозивач: Святий Дух Юрій м.Київвул..ХХХХХХХХбуд.ХХХХкв.ХХ телХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХ ел.пошта:godspirit@meta.ua
Відповідач:
старший інспектор ДПС Печерського ВДАІ
м.Києва
старший лейтенант
Якобчук Олександр Віталійович
м.Київ вул..
старший лейтенант
Якобчук Олександр Віталійович
м.Київ вул..
02
вересня 2009 року близько дев`ятої години
вечора я на своєму автомобілі ЛМБРДЖН
д.н. ГО8888АС прямував з вул..Горького(Антоновича)
через площу Либідську у напрямку
вул..Бульвар Дружби Народів. Проїжджаючи
затори на пл..Либідська, я був затриманий
людиною у формі міліціонера та
обвинувачений у порушенні Правил
дорожнього руху України. З таким
обвинуваченням я не згоден за відсутністю
жодної провини у моїх діях.
Виїхавши з вул..Горького на площу Либідська я був змушений посунутись у ліву смугу через скупчення машин у двох смугах праворуч та повільно просувався повздовж лівої бровки головною дорогою з одностороннім рухом.
Проїжджаючи вулицею Горького мимо вже другого розвороту від вулиці Велика Васильківська я знову потрапив у затор (змішування потоків машин з вулиць Велика Васильківська і Горького), який здебільшого був скоєний людьми у формі співробітників ДАІ.
Четверо міліціянтів спішно зупиняли, як мені здалось, весь транспорт.
Згодом, повільно просуваючись вперед, я помітив, що міліціонери масово зупиняють всіх, хто виїжджає на вулицю Горького з вулиці Велика Васильківська. Міліціонери щось швиденько «перевіряють» та швиденько відпускають, безперервно перехоплюючи інших.
Через таку прикру затримку я спробував об`їхати той затор праворуч і подався з лівої смуги трохи вправо.
Я вже майже проїхав скрізь скупчення. Раптом один із інспекторів, який стояв до того моменту до мене спиною і обличчям до затриманого, відпустив того водія і повертаючись до потоку машин підняв жезл і… вказав на мене, наказуючи зупинитись близько лівої бровки дороги.
Пізніше я з`ясував, що інспектори не намагаються припинити масовий рух машин попри знак «рух прямо» через розворот з вул..Велика Васильківська на вул..Горького. Навпаки, інспектори, приховуючись за рогом, навіть радіють такій нескінченній кількості порушників, що рухаються трьома смугами попри знак «рух прямо» у засідку міліціянтів.
На вимогу міліцейського жезла, відшукавши вільне місце серед багатьох затриманих раніше машин, спокійно приготував свої документи для перевірки: адже я нічого не порушував і не складав ніяких перешкод нікому, а така затримка – лише формальна перевірка або якась звичайна міліцейська спецоперація. Щоб скоріше закінчити такі формальності, я вийшов з машини тримаючи документи в руці.
До мене підійшов інспектор, який закінчував розмову по телефону і пальцями вільної руки зробив мені жест – передати йому документи, що я і зробив.
Міліціонер старанно розглядав свідоцтво про реєстрацію автомобіля і зробив незрозуміле зауваження щодо тексту. Потім перевірив моє посвідчення водія. Потім, листаючи мій записник, шукав в моїх документах щось іще і спитав про ніби відсутню страховку. Я показав інспектору дійсний договір страхування. Інспектор ретельно перевірив текст договору страхування і потім спитав у мене «чому порушуєм»?
Я був збентежений таким питанням і не міг збагнути, коли і що саме я порушив, рухаючись вулицею Горького у головному напрямку. Тому я сказав, що взагалі не розумію про яке порушення йдеться і спитав інспектора» коли та що я скоїв?
Інспектор махнув рукою через плече кудись собі за спину і сказав що я «проїхав під знак». Я спробував з`ясувати який саме знак і де саме він встановлений. Але інспектор відповів, що для того вже немає ніякої потреби і з мене штраф 250 гривень. А ходити з кожним порушником до знаку він не має можливості, бо той знак, за його словами видно і звідси. Але я так і не бачив ніяких таких знаків, вказаних інспектором пізніше в Протоколі і Постанові.
Мої прохання до інспектора, з`ясувати незрозуміле мені у тій ситуації, були м`яко проігноровані. Інспектор знову повторив мені про штраф 250 гривень і я також знову чемно і спокійно просив інспектора пояснити мені про яке порушення йдеться. На що інспектор сказав «тоді будемо складати протокол» і пішов до своєї машини, тримаючи у руці мої документи.
Вже сидячи у машині, інспектор ще раз спитав, чи зрозумів я про моє порушення і, зробивши паузу, сказав, що зараз перевірить про мене дані по картотеці (чи то по якійсь базі) порушників. Інспектор викликав когось по радіостанції і ретельно робив про мене запити, перечитуючи в радіо-ефір текст мого посвідчення водія. Закінчивши з перечитуванням виникла пауза, напевне на пошуки даних порушень про мене.
Інспектор знову звернувся до мене, вже дещо саркастично, чи не пам`ятаю я за собою інших порушень законодавства і ніби невиконаних мною обов`язків щодо тих порушень. На таке я відповів, що є законослухняним громадянином своєї країни і зазвичай нічого не порушую, тим більше, що я офіцер запасу і взагалі дисциплінована чемна людина. Також вказав міліціонеру, що він міг би відпустити мене вже давно і по багатьох причинах, насамперед через відсутність складу злочину з мого боку і що у мене в машині є люди, яких ми затримуємо, а серед них – мала дитина п`яти років. Я пояснював інспектору іще щось з людської моралі і офіцерської честі. На ту мить пролунало із радіостанції, що ніяких даних на мене немає. Тоді інспектор спитав, що ми будемо робити? Я вже почав дещо нервувати і відповів, що то є не мої обов`язки – вказувати нині інспектору ДАІ що йому робити після дев`ятої години вечора. Та додав: якщо не маєте за що мене затримувати – відпускайте. А як маєте складати протокол, то вже скоріше його складайте.
Інспектор почав складати протокол. Я стояв близько їхньої машини і вже відверто посміхався з того, що робили з водіями міліціянти. Вони рішуче зупиняли чисельні машини один за одним, коротко щось з ними «рішали», швиденько їх відпускали і стрімко кидались до наступних машин, що виїжджали на вул..Горького з розвороту від вул..Велика Васильківська нескінченним потоком. То був блискавичний конвеєр.
Інспектору зробив якесь зауваження його напарник-прапорщик і кивнув головою в мою сторону, мовляв «твій непокора тут стоїть і все бачить». Мені одразу було зроблено наказ-вказівку, щоб я йшов в свою машину і чекав там. Я відмовився і ввічливо наполягав на поясненнях, та не получив їх. Інспектор відповів, що все буде написано в протоколі і старанно писав все, що він вважав за потрібне.
Під час написання інспектором протоколу на мене, в машині, через руки його напарника, перемінялося вже понад десять інших водіїв, які «дивом» уникали такого ж тривалого складання протоколів і прапорщик стрімко вискакував до інших виїжджаючих з-за рогу чисельних машин, жезлом вказуючи наступну «жертву».
Виїхавши з вул..Горького на площу Либідська я був змушений посунутись у ліву смугу через скупчення машин у двох смугах праворуч та повільно просувався повздовж лівої бровки головною дорогою з одностороннім рухом.
Проїжджаючи вулицею Горького мимо вже другого розвороту від вулиці Велика Васильківська я знову потрапив у затор (змішування потоків машин з вулиць Велика Васильківська і Горького), який здебільшого був скоєний людьми у формі співробітників ДАІ.
Четверо міліціянтів спішно зупиняли, як мені здалось, весь транспорт.
Згодом, повільно просуваючись вперед, я помітив, що міліціонери масово зупиняють всіх, хто виїжджає на вулицю Горького з вулиці Велика Васильківська. Міліціонери щось швиденько «перевіряють» та швиденько відпускають, безперервно перехоплюючи інших.
Через таку прикру затримку я спробував об`їхати той затор праворуч і подався з лівої смуги трохи вправо.
Я вже майже проїхав скрізь скупчення. Раптом один із інспекторів, який стояв до того моменту до мене спиною і обличчям до затриманого, відпустив того водія і повертаючись до потоку машин підняв жезл і… вказав на мене, наказуючи зупинитись близько лівої бровки дороги.
Пізніше я з`ясував, що інспектори не намагаються припинити масовий рух машин попри знак «рух прямо» через розворот з вул..Велика Васильківська на вул..Горького. Навпаки, інспектори, приховуючись за рогом, навіть радіють такій нескінченній кількості порушників, що рухаються трьома смугами попри знак «рух прямо» у засідку міліціянтів.
На вимогу міліцейського жезла, відшукавши вільне місце серед багатьох затриманих раніше машин, спокійно приготував свої документи для перевірки: адже я нічого не порушував і не складав ніяких перешкод нікому, а така затримка – лише формальна перевірка або якась звичайна міліцейська спецоперація. Щоб скоріше закінчити такі формальності, я вийшов з машини тримаючи документи в руці.
До мене підійшов інспектор, який закінчував розмову по телефону і пальцями вільної руки зробив мені жест – передати йому документи, що я і зробив.
Міліціонер старанно розглядав свідоцтво про реєстрацію автомобіля і зробив незрозуміле зауваження щодо тексту. Потім перевірив моє посвідчення водія. Потім, листаючи мій записник, шукав в моїх документах щось іще і спитав про ніби відсутню страховку. Я показав інспектору дійсний договір страхування. Інспектор ретельно перевірив текст договору страхування і потім спитав у мене «чому порушуєм»?
Я був збентежений таким питанням і не міг збагнути, коли і що саме я порушив, рухаючись вулицею Горького у головному напрямку. Тому я сказав, що взагалі не розумію про яке порушення йдеться і спитав інспектора» коли та що я скоїв?
Інспектор махнув рукою через плече кудись собі за спину і сказав що я «проїхав під знак». Я спробував з`ясувати який саме знак і де саме він встановлений. Але інспектор відповів, що для того вже немає ніякої потреби і з мене штраф 250 гривень. А ходити з кожним порушником до знаку він не має можливості, бо той знак, за його словами видно і звідси. Але я так і не бачив ніяких таких знаків, вказаних інспектором пізніше в Протоколі і Постанові.
Мої прохання до інспектора, з`ясувати незрозуміле мені у тій ситуації, були м`яко проігноровані. Інспектор знову повторив мені про штраф 250 гривень і я також знову чемно і спокійно просив інспектора пояснити мені про яке порушення йдеться. На що інспектор сказав «тоді будемо складати протокол» і пішов до своєї машини, тримаючи у руці мої документи.
Вже сидячи у машині, інспектор ще раз спитав, чи зрозумів я про моє порушення і, зробивши паузу, сказав, що зараз перевірить про мене дані по картотеці (чи то по якійсь базі) порушників. Інспектор викликав когось по радіостанції і ретельно робив про мене запити, перечитуючи в радіо-ефір текст мого посвідчення водія. Закінчивши з перечитуванням виникла пауза, напевне на пошуки даних порушень про мене.
Інспектор знову звернувся до мене, вже дещо саркастично, чи не пам`ятаю я за собою інших порушень законодавства і ніби невиконаних мною обов`язків щодо тих порушень. На таке я відповів, що є законослухняним громадянином своєї країни і зазвичай нічого не порушую, тим більше, що я офіцер запасу і взагалі дисциплінована чемна людина. Також вказав міліціонеру, що він міг би відпустити мене вже давно і по багатьох причинах, насамперед через відсутність складу злочину з мого боку і що у мене в машині є люди, яких ми затримуємо, а серед них – мала дитина п`яти років. Я пояснював інспектору іще щось з людської моралі і офіцерської честі. На ту мить пролунало із радіостанції, що ніяких даних на мене немає. Тоді інспектор спитав, що ми будемо робити? Я вже почав дещо нервувати і відповів, що то є не мої обов`язки – вказувати нині інспектору ДАІ що йому робити після дев`ятої години вечора. Та додав: якщо не маєте за що мене затримувати – відпускайте. А як маєте складати протокол, то вже скоріше його складайте.
Інспектор почав складати протокол. Я стояв близько їхньої машини і вже відверто посміхався з того, що робили з водіями міліціянти. Вони рішуче зупиняли чисельні машини один за одним, коротко щось з ними «рішали», швиденько їх відпускали і стрімко кидались до наступних машин, що виїжджали на вул..Горького з розвороту від вул..Велика Васильківська нескінченним потоком. То був блискавичний конвеєр.
Інспектору зробив якесь зауваження його напарник-прапорщик і кивнув головою в мою сторону, мовляв «твій непокора тут стоїть і все бачить». Мені одразу було зроблено наказ-вказівку, щоб я йшов в свою машину і чекав там. Я відмовився і ввічливо наполягав на поясненнях, та не получив їх. Інспектор відповів, що все буде написано в протоколі і старанно писав все, що він вважав за потрібне.
Під час написання інспектором протоколу на мене, в машині, через руки його напарника, перемінялося вже понад десять інших водіїв, які «дивом» уникали такого ж тривалого складання протоколів і прапорщик стрімко вискакував до інших виїжджаючих з-за рогу чисельних машин, жезлом вказуючи наступну «жертву».
Закінчивши
з написанням, інспектор вийшов з машини
і вказав мені де саме підписати:
- протокол серії АА№ 111111 ДАІ Печерського району м. Києва про адміністративне правопорушення
- постанову серії АА№333333 в справі про адміністративне правопорушення.
Я відмовився негайно таке підписувати, читав протокол і постанову, ставив запитання, робив зауваження і самостійно намагався таки з`ясувати на місцевості по суті обвинувачення:
1) Я рухався вулицею Горького прямо, через площу Либідська, в напрямку вулиці Бульвар Дружби Народів і надалі мав намір прямувати на вулицю Голосіївський Проспект. А в протоколі і постанові вказано, що я під час руху не виконав вимогу дорожнього знаку «рух прямо» і здійснив поворот ліворуч, чим порушив ПДР пп33ч.1. Нісенітниця.
2) На моє прохання вписати свідками в протокол людей, що їхали зі мною в машині, мені було відмовлено: «там пишуться не ті свідки, що сидять у Вашій машині і цю частину протоколу заповнює інспектор, а своїх свідків пишіть у графі «пояснення». Так відповів мені інспектор.
3) Я спитав про те, що напевне потрібно скласти схему руху і інкримінованого мені порушення – мені було відмовлено в тому і я бачив, що інспектор вже відверто прагне скоріше мене позбутись.
4) Я намагався іще раз з`ясувати обставини справи по протоколу і постанові, але інспектор сказав «підписуйте і якщо не згодні - оскаржуйте».
5) Я наголосив інспектору, що він не пояснював мені мої права і обов`язки як написано в протоколі, та інспектор відповів, що «тут Ви підписуєтесь лише за те, що Ви ознайомлені з місцем і часом розгляду справи». Я відповів, що інспектор мені не сказав, де і коли буде розглянуто справу, та інспектор відповів, що він мені це навідь написав в протоколі і тим більше – вже й розглянув цю справу. Я був в розпачі.
6) На другий день я знайшов на місцевості той знак і з`ясував, що той знак стоїть на ву.Велика Васильківська, якою я взагалі не їхав. Тому, логічно, інспектор і помилився, що знаходився не поряд зі знаком на вулиці Великій Васильківській, попереджаючи масові порушення збоку водіїв. Інспектори приховувались за рогом, вже на вулиці Горького, лише констатуючи чисельні факти порушень збоку водіїв.
7) Той знак «рух прямо», на який вказував інспектор, навідь і вдень важко помітити водіям через скупчення машин і складну ситуацію на перевантаженій дорозі, а ввечері тим більше той знак майже неможливо побачити з автівки. Про таке інспектори ДПС повинні були вже давно зробити припис щодо виправлення на краще для водіїв. Але інспекторам на краще – масово ловити масових порушників із засідки за тим рогом.
Наголошую, що вказані в протоколі і постанові факти не відповідають дійсності. Викладена Якобчуком О.В. інформація в протоколі та постанові є виключно його суб`активною позицією та не може вважатись належним доказом вчинення мною адміністративного правопорушення.
За необхідністю я зможу відновити, скласти наочно і надати в суд схему руху і розташування реципієнтів щодо цієї ситуації на площі Либідській на момент затримання інспектором ДПС за підтвердженням свідків.
Приймаючи до уваги положення ст..ст.222, 255 КУпАПУкраїни, якими визначено обмежений перелік осіб, які мають право складати протокол і постанову, приймаючи до уваги відсутність у мене будь-якої інформації щодо того, чи дійсно Якобчук О.В. є посадовою особою органів ДАІ, та чи має він право складати протокол і виносити постанову, звертаю увагу суду на необхідність подання Якобчуком О.В. відповідних документів на підтвердження того, що Якобчук О.В. є інспектором ДПС, має спеціальне звання (якщо має, то яке, ким і коли присвоєне), чи був Якобчук О.В. на службовому чергуванні на площі Либідська міста Києва від дев`ятої години вечора до половини десятої вечора 02 вересня 2009 року.
В силу положень ч.4.ст.288 КУпАП осба, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення звільняється від сплати державного мита.
- протокол серії АА№ 111111 ДАІ Печерського району м. Києва про адміністративне правопорушення
- постанову серії АА№333333 в справі про адміністративне правопорушення.
Я відмовився негайно таке підписувати, читав протокол і постанову, ставив запитання, робив зауваження і самостійно намагався таки з`ясувати на місцевості по суті обвинувачення:
1) Я рухався вулицею Горького прямо, через площу Либідська, в напрямку вулиці Бульвар Дружби Народів і надалі мав намір прямувати на вулицю Голосіївський Проспект. А в протоколі і постанові вказано, що я під час руху не виконав вимогу дорожнього знаку «рух прямо» і здійснив поворот ліворуч, чим порушив ПДР пп33ч.1. Нісенітниця.
2) На моє прохання вписати свідками в протокол людей, що їхали зі мною в машині, мені було відмовлено: «там пишуться не ті свідки, що сидять у Вашій машині і цю частину протоколу заповнює інспектор, а своїх свідків пишіть у графі «пояснення». Так відповів мені інспектор.
3) Я спитав про те, що напевне потрібно скласти схему руху і інкримінованого мені порушення – мені було відмовлено в тому і я бачив, що інспектор вже відверто прагне скоріше мене позбутись.
4) Я намагався іще раз з`ясувати обставини справи по протоколу і постанові, але інспектор сказав «підписуйте і якщо не згодні - оскаржуйте».
5) Я наголосив інспектору, що він не пояснював мені мої права і обов`язки як написано в протоколі, та інспектор відповів, що «тут Ви підписуєтесь лише за те, що Ви ознайомлені з місцем і часом розгляду справи». Я відповів, що інспектор мені не сказав, де і коли буде розглянуто справу, та інспектор відповів, що він мені це навідь написав в протоколі і тим більше – вже й розглянув цю справу. Я був в розпачі.
6) На другий день я знайшов на місцевості той знак і з`ясував, що той знак стоїть на ву.Велика Васильківська, якою я взагалі не їхав. Тому, логічно, інспектор і помилився, що знаходився не поряд зі знаком на вулиці Великій Васильківській, попереджаючи масові порушення збоку водіїв. Інспектори приховувались за рогом, вже на вулиці Горького, лише констатуючи чисельні факти порушень збоку водіїв.
7) Той знак «рух прямо», на який вказував інспектор, навідь і вдень важко помітити водіям через скупчення машин і складну ситуацію на перевантаженій дорозі, а ввечері тим більше той знак майже неможливо побачити з автівки. Про таке інспектори ДПС повинні були вже давно зробити припис щодо виправлення на краще для водіїв. Але інспекторам на краще – масово ловити масових порушників із засідки за тим рогом.
Наголошую, що вказані в протоколі і постанові факти не відповідають дійсності. Викладена Якобчуком О.В. інформація в протоколі та постанові є виключно його суб`активною позицією та не може вважатись належним доказом вчинення мною адміністративного правопорушення.
За необхідністю я зможу відновити, скласти наочно і надати в суд схему руху і розташування реципієнтів щодо цієї ситуації на площі Либідській на момент затримання інспектором ДПС за підтвердженням свідків.
Приймаючи до уваги положення ст..ст.222, 255 КУпАПУкраїни, якими визначено обмежений перелік осіб, які мають право складати протокол і постанову, приймаючи до уваги відсутність у мене будь-якої інформації щодо того, чи дійсно Якобчук О.В. є посадовою особою органів ДАІ, та чи має він право складати протокол і виносити постанову, звертаю увагу суду на необхідність подання Якобчуком О.В. відповідних документів на підтвердження того, що Якобчук О.В. є інспектором ДПС, має спеціальне звання (якщо має, то яке, ким і коли присвоєне), чи був Якобчук О.В. на службовому чергуванні на площі Либідська міста Києва від дев`ятої години вечора до половини десятої вечора 02 вересня 2009 року.
В силу положень ч.4.ст.288 КУпАП осба, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення звільняється від сплати державного мита.
Враховуючи
викладене
Додатки:
1. Завірена позивачем копія протоколу про адміністративне правопорушення серії АА№111111
2. Завірена позивачем копія постанови про адміністративне правопорушення серії АА№333333
3. Копія цієї позовної заяви для відповідача – старшого інспектора ДПС Печерського ВДАІ м.Києва старшого лейтенанта Якобчука О.В.
1. Завірена позивачем копія протоколу про адміністративне правопорушення серії АА№111111
2. Завірена позивачем копія постанови про адміністративне правопорушення серії АА№333333
3. Копія цієї позовної заяви для відповідача – старшого інспектора ДПС Печерського ВДАІ м.Києва старшого лейтенанта Якобчука О.В.
11
вересня 2009р. Святий Дух Юрій
Немає коментарів:
Дописати коментар