суботу, 22 листопада 2014 р.




Комітет виборців України здійснює це видання за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні проекту «Захисти своє право! Кампанія по захисту прав громадян з обмеженим доступом до правосуддя» з метою сприяння доступу найбільш незахищених громадян до правосуддя, використовуючи інститут адміністративного судочинства.
Дане видання призначено для широкого використання громадянами України з метою захисту їх прав від порушень з боку держави. Оскільки громадяни кожен день звертаються до державних установ і мають конкретні проблеми при комунікації з ними, необхідно знати як саме громадянин має відстояти свої права. Варто також знати, що адміністративне судочинство розглядає такі справи:
- справи, пов'язані із соціальними виплатами (спори фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг);
- справи щодо оскарження рішень різноманітних рішень органів місцевого самоврядування та місцевої виконавчої влади, які порушують права громадянина із земельних питань;
- справи з питань неправомірного накладання та стягнення з громадян адміністра­тивних штрафів тощо (постанови Кабміну, накази міністерств, рішення депутатів місцевої ради, міського голови, виконкому місцевої ради про «необґрунтоване» підвищення тарифів на комунальні послуги, бездіяльність щодо не підписання державних актів на землю головою місцевої державної адміністрації, постанови та дії працівників ДАІ, приписи санстанції, пожежників, податкові повідомлення - рішення органів ДПІ);
- спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (оскарження результатів конкурсного прийому до органів влади та місцевого самоврядування і допущених під час його проведення порушень, невмотивоване звільнення з недотриманням норм трудового законодавства, безпідставне накладення дисциплінарних стягнень і т.п.);
- спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (це коли в законодавстві є колізії, наприклад, місцева рада спорить з місцевою державною адміністрацією щодо певного повноваження, яке за законом закріплено і за нею і за адміністраціє, тобто, ставиться питання хто більш повноважний його реалізувати);
- спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів (наприклад, договорів між податковим органом і платником податків щодо розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань платника податків, укладення контракту з військово­службовцями, договорів оренди комунального майна тощо);
- спори за зверненням суб'єкта стосовно владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України (наприклад, позовів місцевої ради про обмеження реалізації права на мирні зібрання, стягнення штрафів з підприємців, до яких їх застосовано контролюючими органами - податковою, інспекцією по цінам тощо);
- спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом рефе­рендуму (судові справи щодо порушення норм виборчого законодавства, закону про референдуми, порушення прав суб'єктів виборчого процесу).
Всі перераховані вище проблеми життєві і Ви часто стикаєтесь з ними. З питань їх вирі­шення ми радимо Вам звертатися до адміністративного суду. І це видання допоможе Вам зорієнтуватися у тому, як впроваджувати справу у суді.



Досить часто пересічний громадянин стикається із різними життєвими проблемами; неправильно нараховується пенсія, не виплачується вчасно заробітна плата, керівництво неправомірно не надає відпустки чи звільнило з роботи, посадова особа органу влади не видає довідки, не надається право на безоплатну приватизацію земельної ділянки, не включили до списку виборців... І таких ситуацій виникає безліч. З однієї сторони, є Закон, який гарантує право. З іншої-що ж робити, якщо гарантоване право порушується???
Можна... Звернутися до порушника і переконати його у власній правоті. А якщо він не реагує?
Можна... Написати скаргу до вищого органу влади чи керівника такої особи. А якщо порушник - не представник органу влади і в нього немає керівника? Або ж і керівник не реагує?
Можна... Звернутися до уповноважених органів влади, які зобов'язані здійснювати контроль за дотриманням певних прав, наприклад до прокуратури чи до різних інспекцій. А якщо вони також не реагують? Безнадійно??? Ні! - Звертайтесь до суду!

Суд (судова влада) - це окрема гілка влади. Вона покликана вирішувати спори, захищати права та свободи людини і громадянина (ст.ст.6,55 Конституції України). До суду можна звернутись за захистом порушених прав та інтересів практично в усіх сферах, із якими Ви стикаєтесь (ст. 124 Конституції України).
Рішенню суду мусить однаково підкоритись і громадянин, який порушив права іншої особи, і будь-який орган влади чи посадова особа.

На перший погляд, система судів є досить складною і розгалуженою. Але потрібно зрозуміти декілька правил, за якими здійснюється судочинство. Суди поділяються насамперед за спеціалізацією, тобто за тим, які справи вони мають розглядати. Як зазначено у попередній схемі, за спеціалізацією суди поділяються на загальні, адміністративні, господарські та військові.
Однак, всі громадяни і установи знаходяться на певній території. І тому для визначення, який саме суд має розглядати справу, вони поділяються також за територією, на якій вони здійснюють правосуддя (територіальна юрисдикція).

ВАРТО ПАМ'ЯТАТИ, ЩО:
- господарські суди розглядають господарські спори між юридичними особами (підприємствами, установами та організаціями), громадянами, які є підприємцями, а також в окремих випадках – звернення органів влади;
- місцеві загальні суди (це районні, районні у місті, міські, міськрайонні суди) розглядають цивільні, сімейні, трудові, інші спори, кримінальні справи та справи про адміністративні правопорушення у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кримінально-процесуальним кодексом та іншими нормативно-правовими актами;
Україна задекларувала себе правовою державою, в якій людина є найвищою суспільною цінністю. Отже, її судова система побудована таким чином, аби забезпечити потреби людини у судовому захисті найефективніше: суди, до яких частіше звертаються люди, повинні розміщуватись якомога ближче до людей, тобто у місцях, до яких можна найпростіше дістатись з використанням громадського транспорту; має бути забезпечено право особи на оскарження, існувати спеціалі­зація судів для розгляду справу визначених сферах.
Отже, реалізація 10 заповідей судочинства в Україні зумовила створення в Україні судової системи, яка "вмонтована" у систему адміністративно-територіального устрою.
Головною ланкою судової системи є місцеві загальні суди - районні, районні у містах, міські та міськрайонні. Місцеві загальні суди розглядають щороку мільйони справ - цивільні, кримінальні, справи про адміністративні правопорушення. У деяких категоріях адміністративних справ вони також виконують функції місцевих адміністративних судів. На обласному рівні діють апеляційні загальні суди, місцеві господарські та адміністративні суди, а на рівні області чи декількох областей - апеляційні господарські та адміністративні суди. Частина 3 ст. 125 Основного Закону встановлює, що вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди. У м. Києві знаходяться вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України. Все це суди загальної юрисдикції.


Структура адміністративних судів
Відповідно до Указів Президента України від 1 жовтня 2002 року № 889 та від 1 6 листопада 2004 року № 1417 система адміністративних судів України складається з: Вищого адміністративного суду України, 9 апеляційних адміністративних судів, а також з місцевих окружних адміністративних судів в усіх 24 областях України, містах Києві та Севастополі.

Завдання адміністративного судочинства
Основне завдання адміністративного судочинства полягає у захисті прав та закон­них інтересів особи в публічно-правових спорах від порушень з боку органів влади, органів місцевого самоврядування, їх службових чи посадових осіб. Адміністративні суди розглядають всі справи, пов'язані зі спорами фізичних або юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяль­ності. Крім цього, адміністративні суди розглядають спори, пов'язані із публічною службою, реалізацією повноважень управлінськими суб'єктами. Особлива категорія справ, які розглядають в адміністративному суді, - спори про правовідносини, що пов'язані із виборчим процесом та референдумом.
В Україні дотепер не існувало в завершеному вигляді правового захисту фізичних осіб у відносинах з адміністративними органами. Правовий захист, що забезпечують адміністративні суди, спрямований не на покарання протиправної поведінки, а на поновлення законного стану. Пріоритети адміністративної юстиції полягають у сфері захисту прав громадянина, а не держави, що має сприяти зростанню довіри до судової влади в країні.
Правові засади адміністративного судочинства
У своїй діяльності Вищий адміністративний суд України керується Конституцією України, Законом України «Про статус суддів», Законом України № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», Кодексом адміністративного судочинства України та іншими нормативними документами.

Що таке адміністративне судочинство?
Як ми вже зазначали, Ваші права, свободи чи інтереси можуть порушуватись громадянами, роботодавцями, іншими особами. Такі порушення можуть стосуватися майнових або ж немайнових прав. Це спори у приватній сфері, і називаються вони цивільними. Як показано на схемі 3, вони будуть розглядатися загальними судами за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
Якщо ж порушник скоїв злочин, за який передбачене покарання Кримінальним кодексом України (наприклад, завдав важких тілесних ушкоджень, скоїв крадіжку тощо), то такі справи розглядатимуться місцевими судами відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу України.
Також права, свободи чи інтереси можуть бути порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, іншими суб'єктами при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Наприклад, при призначенні соціальної допомоги, пенсій, виділенні земельних ділянок, організації та проведенні виборів і в багатьох інших випадках.
Розгляд таких справ буде здійснюватися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Як позначено на схемі 3, подавати звернення щодо порушення прав, свобод чи інтересів названими суб'єктами потрібно до судів першої ланки. Вибір суду, до якого треба звернутися, залежить, насамперед, від органу влади та/чи посадової особи,які порушили Ваше право.


До місцевого загального суду, який знаходиться у Вашому райцентрі чи місті, потрібно звертатися, якщо:
- порушив права, свободи чи інтереси орган місцевого самоврядування або його посадова чи службова особа;
- суб'єкт владних повноважень прийняв неправомірне рішення, вчинив незаконну дію чи допустив бездіяльність у справі про притягнення до адміністративної відповідальності;
- є спір особи із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
До окружного адміністративного суду, який знаходиться в обласному центрі, потрібно звертатися у разі, якщо Ваші права, свободи чи інтереси порушив орган державної влади або його посадова чи службова особа. До окружного адміністра­тивного суду, який знаходиться в обласному центрі, потрібно звертатися у разі, якщо Ваші права, свободи чи інтереси порушив орган державної влади або його посадова чи службова особа.
Кодексом адміністративного судочинства України, який набув чинності з 1 вересня 2005 року, визначено такі головні і важливі для захисту порушених прав і свобод положення:
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Компетенція адміністративних судів поширюється на:
- спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індиві­дуальної дії), дій чи бездіяльності;
- спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
- спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Основні принципи:
■ принцип верховенства права (ст. 8 КАС)
- людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями. При вирішенні спорів враховується практика Європейського Суду з прав людини.
■ принцип законності (ст. 9 КАС)
- органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А отже, на цих органах лежить обов'язок доказати, що їхнє рішення є законним. Ви ж маєте довести факт порушення Вашого права.
■ принцип гласності і відкритості (ст. 12 КАС)
- усі повнолітні громадяни можуть бути присутніми на будь-якому судовому засіданні. Так само представники преси, громадських організацій, просто Ваші знайомі чи родичі. Не забуваймо, що чиновник-винуватець боїться публічного розголосу.
■ "розумність" строку розгляду (ст. 122 КАС)
- справа має бути розглянута і вирішена протягом "розумного" строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. Отже, адміністративне судочинство - достатньо швидкий спосіб відновити свої порушені права.
■ фінансова доступність
Відповідно до ст. З Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 «Про дер­жавне мито» судовий збір зі скарг за неправомірні дії органів державного управління і службових осіб сплачується у розмірі 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян (тобто 3 грн.40 коп.)
Пункт 4.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень.



Усі ми вважаємо, що наші права має захищати держава. І це цілком обґрунтовано. Ми частенько звертаємось до установ, які здійснюють функції держави із захисту наших прав: до міліції та прокуратури, до органів соціального забезпечення та служби зайнятості, до виконкому та Пенсійного фонду тощо.
Але чи завжди ці установи належно реагують на наші скарги? І що робити, коли результатом свого звернення ми незадоволені? Якщо ми впевнені, що наше право порушено, а чиновник каже: «Все згідно із законом»? і тим більш, коли наше право порушує саме орган, який уособлює державу? Що робити тоді?
Більш звичний для нас шлях - написати скаргу в орган, якому наш посадовий кривдник підпорядкований. Найбільше українці полюбляють писати Президенту України таких звернень надходить біля двохсот тисяч на рік. Тобто, в середньому-тисяча на день. І якби Президент усі їх читав (навіть не відповідаючи), то на це йому навряд чи вистачило б усього робочого часу. Тож він їх і не читає! А працівники його секретаріату майже усі листи повертають в області, звідкіля скарги надійшли. Як наслідок, відповіді на них дають ті ж посадовці, на яких і подавалася скарга. На жаль, Закон України «Про звернення громадян» у нашій країні практично не діє. І навряд чи буде колись діяти.
Тому все більше українців обирають інший шлях - звертаються до суду з адміні­стративними позовами на своїх кривдників від влади.
Такі позови є звичайними для суспільства, в якому визнається автономність людини від держави, де людина є дійсним володарем своєї долі, а держава лише створює умови, в яких громадянин самостійно розбудовує своє життя. А громадянин за це платить державі податки.
Проте держава - це не одна установа, а велика сукупність окремих установ, котрі діють самостійно. А інколи і зовсім є незалежними від будь-кого (наприклад, міські ради). Єдине, що об'єднує діяльність чисельних і різнорідних установ держави, - норми законодавства, якими вони мають керуватися. Саме законодавством визначається, яким чином державні органи захищають права громадян, і що вони робити не повинні, щоб права громадян не порушувати.
Якщо державні органи закон не порушують, то не порушуються ними і наші права.
Але закон нічого не вартий, якщо пересічна людина не буде домагатися його виконання, принаймні щодо себе. І саме для цього створена система адміністра­тивних судів, куди людина може звернутися у разі порушення його прав органом, що діє від імені держави.


Адміністративна юстиція - це механізм для захисту прав особи від порушень з боку держави. Складається адміністративна юстиція з адміністративних судів та адміністративного судочинства.
Адміністративні суди - це установи, які розглядають адміністративні позови. Жодна інша установа робити цього не може. До системи адміністративних судів належать:
- районні і міські суди, як адміністративні. В перспективі у кожному з них мають бути визначені судді, які розглядають адміністративні справи;
- окружні адміністративні суди у кожній області;
- апеляційні адміністративні суди;
- Вищий адміністративний суд України;
- Верховний Суд України, коли переглядає адміністративні справи за винятковими обставинами.
Адміністративне судочинство - це встановлений законом порядок розгляду адміні­стративних позовів. Суттєва відмінність адміністративного судочинства - обмежена диспозитивність і так звана "презумпція винуватості" влади.
В адміністративному процесі проти громадянина використовуються усі ресурси влади. І тому у сторін заздалегідь нерівні можливості. Крім того, саме з вини влади виникають конфлікти. Чи, принаймні, влада не зробила належне, щоб запобігти цьому.
Тому в Кодексі адміністративного судочинства передбачено, що обов'язок доведення правомірності рішень чи дій покладається на владний орган ("презумп­ція винуватості"). А громадянин має лише довести, що дії чи рішення суб'єкта владних повноважень стосувалися саме його. Тож в адміністративному позові гро­мадянин не зобов'язаний доводити, що дії влади були незаконними, незобов'язаний вказувати, які статті закону були владою порушені чи невикористані. Достатньо зазначити, що саме оскаржується і яким чином це стосується громадянина. Крім того, адміністративний суд повинен вийти за межі позовних вимог, якщо встановить порушення закону з боку суб'єкта владних повноважень, та вжити всіх передбачених законом заходів, щоб порушені владою права були захищені. Це дві суттєві відмінності адміністративного процесу від цивільного: в останньому кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається (рівність сторін у доведенні), а суд не має права виходити за межі позовних вимог (диспозитивність).


Згідно з ч.2 ст. 55 Конституції України у суді можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Цей загальний принцип кон­кретизовано у ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства: «Завданням адміні­стративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень». Що таке публічно-правові відносини, в яких випадках подається саме адміні­стративний позов? Це коли:
- відповідач має публічно-владні повноваження (є органом влади чи місцевого самоврядування, їх посадовою особою; інший суб'єкт, що виконує владні функції за дорученням держави), в КАС він називається суб'єктом владних повноважень;
- є імперативність у правовідносинах (рішення чи дії є зобов'язальними для особи, яка їх оскаржує);
- домінування публічного інтересу, що виходить за межі самої владної установи, стосується інших осіб.
На відміну від адміністративного судочинства, завданням цивільного (і госпо­дарського судочинства як особливого різновиду цивільного судочинства) є вирішення судом приватно-правових спорів. Наприклад, сімейних спорів (аліменти, розлучення, позбавлення батьківства, опіка тощо), спадкових справ, стягнення боргу, трудових спорів тощо. Приватно-правові спори стосуються лише двох осіб (фізичних чи юридичних) і не є сферою публічного інтересу.
Наприклад, позов щодо незаконності звільнення прибиральниці виконкому з роботи має подаватися до цивільного суду. Бо прибиральниця приймається на роботу не для забезпечення інтересів держави чи територіальної громади, а для власних поточних потреб виконкому. Навпаки, звільнення з посади міського голови є питанням публічної служби в інтересах громади, і спори щодо цього розглядаються в адміністративному суді. Розглядається в порядку адміністративного судочинства і спір стосовно зняття чи постановки тієї ж прибиральниці у чергу на отримання державного житла.
В будь-якому випадку це достатньо складне питання, і тому ми наведемо найбільш поширені випадки, коли громадяни за захистом своїх прав мають звертатися саме до адміністративного суду.
Оскарження акта органу влади чи місцевого самоврядування, їх посадової особи (рішення, постанови, інструкції, наказу тощо), які є незаконними. Законними є лише ті акти, які прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України). Але громадянин в адміністративному суді може оскаржити не будь-який незаконний акт, а лише той, що стосується його безпосередньо. Найчастіше це такі акти:
- Розпорядження майном чи землею, що належать громадянину (поширений випадок - продаж чи здача в оренду прибудинкових земельних ділянок чи нежитлових приміщень в багатоквартирних будинках).
- Покладання на громадян зобов'язання вчиняти якісь дії (наприклад, рішення міськради, що зобов'язує підприємців міста власним коштом прибирати від снігу вулицю, що межує з офісом чи магазином).
Заборони чи обмеження для громадян вчиняти якісь дії (наприклад, заборона рішенням міськради проводити мітинги в певному місці).
Слід відрізняти нормативні акти, які діють необмежений час, та акти індивідуальної дії,які мають разовий характер і стосуються конкретної особи (конкретних осіб). Це є важливим для того, щоб визначитися, до якого суду має бути спрямований позов. При оскарженні акта в адміністративний позов мають бути включені вимоги про визнання незаконним та скасування такого акта.
Оскарження неправомірних дій органу влади чи місцевого самоврядування, їх посадової особи, інших суб'єктів, що виконують делеговані державою функції. Тобто, в адміністративному порядку можуть бути оскаржені дії не тільки суб'єктів владних повноважень, але й інших осіб (установ, підприємств), які виконують делеговані функції держави. Прикладом таких дій є, наприклад, неправильне нарахування пенсії співробітником Пенсійного фонду, виконання певних робіт, що стосуються позивача, тощо.
При оскарженні неправомірних дій в адміністративний позов мають бути включені вимога про визнання незаконними чи неправомірними таких дій та вимога поновити права, порушені незаконними діями.
Оскарження неправомірної бездіяльності органу влади чи місцевого самоврядування, їх посадової особи, інших суб'єктів, що виконують делеговані державою функції, здійснюються тоді, коли зазначений орган чи особа мали вчинити якісь передбачені законодавством дії, але не зробили цього, чим нанесли шкоду правам та інтересам громадянина. Наприклад, відділ реєстрації МВС відмовив у реєстрації місця проживання. Чи міська рада не надала дозвіл на приватизацію присадибної ділянки тощо.
При оскарженні неправомірної бездіяльності до адміністративного позову мають включатися вимоги про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Деякі специфічні справи, що розглядають адміністративні суди. Адміністративні суди розглядають адміністративні позови щодо оскарження рішень (постанов), дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень стосовно притягнення осіб до адміністративної відповідальності. Найчастіший для громадян випадок прийняття постанов (складання протоколів) про порушення правил дорожнього руху інспекторами ДАІ. Проте поширеними є й постанови адмінкомісій при виконкомах (порушення правил благоустрою), міліції, різних контролюючих органів. Такими постановами може бути передбачене стягнення у вигляді штрафу чи накладання адмінарешту на строк до 15 діб.
У разі незгоди з такою постановою чи протоколом, їх можна оскаржити в місцевому суді (міський, районний) за місцем проживання позивача.
У цей же суд можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця. Але лише щодо виконання судових рішень в адміністративних справах, а також рішень інших органів та посадових осіб, що можуть виконуватися примусово. До адміністративного судочинства віднесено встановлення неправильності запису в актах цивільного стану, а також доволі специфічні виборчі спори.
Не розглядаються в порядку адміністративного судочинства:
- скарги на дії нотаріусів, утому числі державних;
- справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
- справи, що розглядаються в порядку кримінального судочинства;
- справи про накладення адміністративних стягнень;
- справи щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції;
- скарги на рішення, діяльність державної виконавчої служби стосовно виконання судових рішень у справах цивільної юрисдикції.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управ­ління та місцевого самоврядування, а в гарантуванні дотримання вимог права. Суд не може розглядати правильним чи неправильним було рішення з точки зору еконо­мічного чи іншого результату, якщо воно відповідає законодавству і прийняте в рамках компетенції суб'єкта владних повноважень. Єдине виключення, це коли суд встановить, що мало місце зловживання дискреційними повноваженнями, яке привело до порушення конституційних прав громадян. Наприклад, виконком почав ремонт будівлі виключно для того, щоб перешкодити зборам громадян.


При підготовці адміністративного позову дуже відповідальним кроком є правильний вибір суду, до якого спрямовується позов. Помилка щодо цього буде мати наслідком повернення позову позивачу без розгляду. А помилитися при виборі підсудності неважко, бо КАС містить зразу три критерії щодо цього: предметну, територіальну та інстанційну.
В інстанційному плані адміністративний позов подається до судів першої інстанції (місцевих адміністративних судів), якими є міські (районні) суди та окружні адміністративні суди. Виключенням є лише деякі рішення ЦВК.
За правилами предметної підсудності в міський (районний) суд позов подається з приводу рішень, дій чи бездіяльності будь-яких суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а також на рішення, дії та бездіяльність органів місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, їх органи, місцеві ради),їх посадових осіб. В окружні адміністративні суди подаються позови на рішення, дії та бездіяльність органів державної влади. Що стосується оскарження дій посадових осіб місцевих органів влади, то позивач має право вирішити, позиватися до міського (районного) суду чи до окружного адміністративного.
Правила територіальної підсудності застосовуються, коли позивач та відповідач знаходяться на різних територіях. Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.



Ваше право порушене органами влади, місцевого самоврядування, їхніми посадовими чи службовими особами? Ви не можете в інший спосіб захистити свої права і маєте намір відстоювати їх у суді?





Адміністративні суди першої ланки (інстанції!, до яких подаються звернення:


Що може адміністративний суд?
Адміністративний суд може:
1) визнати протиправним рішення (в цілому або окремих його положень) суб'єкта владних повноважень;
2) скасувати або визнати не чинним рішення (в цілому або окремих його положень);
3) визнати протиправними дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень;
4) зобов'язати відповідача вчинити певні дії для припинення порушення чи відновлення Ваших прав;
5) зобов'язати відповідача утриматись від вчинення певних дій (щоб Ваші права не були порушені такими діями);
6) стягнути з відповідача, тобто із суб'єкта владних повноважень, на Вашу користь компенсацію за нанесену матеріальну чи моральну шкоду.
І вищенаведений перелік не є вичерпним.

Що потрібно з'ясувати перед зверненням до адміністративного суду?
Перед зверненням до адміністративного суду потрібно визначитись і відповісти на низку запитань:
- Яке саме Ваше право порушене суб'єктом владних повноважень (наприклад, на отри­мання допомоги по догляду за дитиною до 3-х років, перерахунок пенсії, отримання дозволу у визначених законом випадках, тощо)?
- Згідно із яким саме законом та іншим нормативним актом Ви маєте на це право?
- Який орган чи посадова особа порушили Ваше право, передбачене нормативними актами?
- Які дії мав вчинити (не вчинити) орган влади чи посадова особа і відповідно до якого нормативного акта?
- Коли відбулося порушення Ваших прав і скільки пройшло часу відтоді?
- В чому полягало допущене порушення (рішення, дії, бездіяльність) та у чому воно виражалось (в ненарахуванні та невиплаті, в наданні відмови тощо)?
- Чи намагались врегулювати питання з відповідним органом щодо усунення ним же допущеного порушення в досудовому порядку? Якщо так, то яким чином і який результат?
Якщо, відповівши на перелічені запитання, виходить висновок, що Ваші права порушені саме суб'єктом владних повноважень, тобто органом влади чи їхньою посадовою особою і саме у сфері публічно-правових відносин, тоді Вам ПОТРІБНО ЗВЕРТАТИСЯ ДО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ.
Які діїнеобхідно вчинити для розгляду Вашого питання судом? ВАРТО ЗНАТИ, ЩО:
- для розгляду питання (спору) Вам потрібно підготувати та подати до суду адміні­стративний позов;
- адміністративний позов подається у письмовій формі, так як суд не може розглядати усні звернення;
- адміністративний позов має бути поданий в межах б місяців, перебіг яких починається з моменту, коли ви дізналися або мали дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів;
- адміністративний позов та всі додатки Ви маєте подати до суду або особисто, або ж Ваш уповноважений представник, або надіслати поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення.


Стаття 10б КАС України містить перелік вимог до позовноїзаяви. їх можна викладати утакій формі.
До
У правому верхньому куті аркуша спочатку потрібно зазначити найменування суду, до якого звертаємось (наприклад, до Львівського окружного адміністративного суду).
Позивач
Вказується повне прізвище, імя та по батькові позивача (тобто людини, яка звертається із позовною заявою).
що проживає за адресою: індекс:
Номер засобу зв'язку
Вказуєте Вашу поштову адресу (місце проживання), включно із поштовим індексом, назвою населеного пункту, назвою вулиці, номером будинку і квартири, тощо.
Вказується телефон (стаціонарний або мобільний), адреса електронної пошти, якщо такі є. Тобто, у випадку відсутності такої інформації, її, зрозуміло, не наводять.
Відповідач
Вказуємо повне найменування суб'єкта владних повно­важень або посаду і місце служби посадової (службової) особи (тобто, на кого скаржимось).
що знаходиться за адресою:
Вказуєте поштову адресу (місцезнаходження, індекс, суб'єкта владних повноважень).
Номер засобу зв'язку
Вказується телефон (стаціонарний або мобільний), адреса електронної пошти, якщо вони Вам відомі.
Адміністративний позов про
Посередині аркуша паперу чітко вказуємо назву адміністративного позову (по суті, у ньому ми вже починаємо формулювати наші позовні вимоги: наприклад, адміністративний позов про визнання рішення проти­правним, або адміністративний позов про зобов'язання вчинити певні дії, тощо).
Тут треба описати ситуацію, що скла­лася (що сталося, хто і що порушив, яким законом чи іншим норматив­ним актом передбачене Ваше право тощо)
Далі Вам потрібно описати ту ситуацію,яка спричинила порушення Ваших прав, свобод або інтересів. Все це викладається у довільній описовій формі. Зазначати потрібно тільки ті обставини, які мають відношення до справи. Обов'язково потрібно посилатись на Конституцію України, закони України, постанови Кабінету Міністрів України, акти Президента України, відомчі акти інших органів влади тощо, які були порушені Відповідачем. Все це складає виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст. 6,55 Конституції України, ст. ст. 11,104 КАС України
А ось в самому кінці позовноїзаяви, власне, і формулюються Ваші вимоги. Відповідно до ст. 103 КАСУкраїни адміністративний позов може містити позовпро:
1) скасування або визнання не чинним рішення відпо­відача (повністю чи окремих його положень);
2) зобов'язання відповідача прийняти рішення або вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача утриматись від вчинення певнихдій;
4) стягнення з відповідача коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або без­діяльністю;
5) виконаннязупиненоїчи невчиненоїдії;
6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (пов­новажень) суб'єкта владних повноважень;
7) може містити інші вимоги на захист прав, свобод чи інте­ресів у сфері публічно-правових відносин.
ПРОШУ:
1. Визнати протиправними дії від­повідача щодо відмови у виплаті щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічно­го віку за 2007 рік у розмірі встанов­леного законом прожиткового міні­муму для дітей віком до шести років.
2. Зобов'язати виплатити відповідача на мою користь щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік у роз­мірі встановленого законом прожит­кового мінімуму для дітей віком до шести років.
3. Стягнути з відповідача на мою ко­ристь понесені мною витрати за спла­тою судового збору у розмірі_грн.
Додатки:
1. Копії позовної заяви
2. Довідка з
3. Копія посвідчення
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. Крім оригіналу позовної заяви із відповідними додатками, Ви маєте надати копії позовної заяви та копії всіх прикладених документів - кількість таких копій має відповідати кількості відповідачів. Усі вищезгадані комплекти надаються до суду. Надсиланням позовної заяви відповідачеві повинна займатись канце­лярія суду.
Позовна заява підписується позивачем власноручно. Заяву може скласти, підписати і навіть занести в суд Ваш повно­важний представник. В такому випадку Ви маєте оформити на нього довіреність, а в позовній заяві має бути зазначено його ім'я, поштова адреса та номер засобу зв'язку.
Дата Підпис
вказати, що саме не так вчинив суб'єкт владних повноважень. Бажано навести посилання на відповідні нормативно-правові акти


Перед подачею позовної заяви потрібно сплатити судовий збір за розгляд Вашої справи. Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року встановлено, що за подачу скарги на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемлюють права громадян, потрібно сплатити 0,2 не­оподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто 3 гривні 40 копійок. Якщо Ваша позовна заява містить вимоги про стягнення грошових коштів, то судовий збір становить 1 відсоток від розміру цих коштів, але не більше 1700 гривень. За подачу апеляційної скарги на рішення судів сплачується половина від того збору, що Ви заплатили у суді першої інстанції.
Банківські реквізити, на які потрібно перерахувати судовий збір, Ви можете дізнатися у канцелярії суду.

Є певні категорії позивачів, які звільнені від сплати судового збору.
Це:
- громадяни, віднесені до категорій 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- громадяни, віднесені до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, - які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;
- громадяни, віднесені до категорії 4 потерпілих внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що станом на 1 січня 1993 року вони прожили або відпрацювали в цій зоні не менше чотирьох років;
- інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
- інваліди І та II груп,

Також суд, враховуючи матеріальний стан сторони, може звільнити від оплати повністю або частково судового збору осіб, які не віднесені до вищезгаданих категорій. Але, на жаль, чітких критеріїв цього не встановлено.
Пункт 4.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень.



Ви вже зробили крок, про який ще вчора можливо навіть подумати не могли, - ви звернулися в суд з позовом до сільського чи міського голови, іншого суб'єкта владних повноважень у Вашому населеному пункті.
Для того, щоб ефективно провадити свою справу в суді, ми радимо Вам пам'ятати про три важливі обставини.
По-перше, Ваше відчуття справедливості й закон - це речі, які далеко не завжди співпадають. Наприклад, така історія з життя: людина народилася та прожила багато років у квартирі батьків. Проте батьки-консерватори квартиру не приватизували, і поки людина була рік за кордоном, старенькі померли. Людина приїжджала, поховала, і майну дала лад - пустила у квартиру родичів пожити,- за сплату комунальних платежів. А коли повернулася, довідалася, що місцева влада, з ініціативи «вдячних» родичів, позбавила її права користуватися державним житлом, як особу, що півроку житлом не користувалася. Безумовно, що це несправедливо, але закону не суперечить. І щоб виправити ситуацію, потрібно було витратити багато часу та сил і самій людині, і її консультанту з приймальні КВУ.
Таким чином, щоб ефективно провадити свою справу в суді, інколи варто приховати відчуття несправедливості і пам'ятати, насамперед, про положення закону.
По-друге, не сподівайтесь, що суддя буде Вашим захисником. Навіть якщо Ви роз­повісте судді дуже жалісливу історію. І не тому, що суддя поганий, чи «незацікавлений», - просто він не має на це права. У процесі суддя має бути безстороннім. А це означає, що суддя має відноситись до Вашого опонента таким же чином, як і до Вас. Навіть якщо Ви вважаєте, що Ваш опонент дуже погана людина, Ви все одно з ним є рівними перед законом. Тож не витрачайте даремно час, намагаючись переконати суддю, що Ви «гарний», а Ваш опонент - «поганий». Ви маєте довести судді лише одне-що Ваш опонент діє всупереч закону.
По-третє, не варто ні на хвилину забувати, що, на відміну від цивільного процесу, Вашим опонентом в адміністративному суді буде не Ваш односельчанин, а представник влади. А це означає й ресурси, і досвід, і впливовість, і ще - досвідчених юристів, які добре знають не лише закони, але й особливості судових процесів. Боятися цього не слід, але пам'ятати - необхідно.
Враховуючи це, перше питання, на яке Ви маєте дати відповідь самому собі, почи­наючи судову справу: а чи варто в цьому брати участь Вам особисто?

Присутність на засіданні не обов'язкова
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Тож особиста участь у розгляді адміністративної справи не є обов'язковою умовою. Практичний приклад: юристи громадської приймальні Луганського відділення КВУ (протягом останнього року допомогли скласти місцевим пенсіонерам більше 200 ад­міністративних позовів до Пенсійного фонду України про стягнення з останнього 30%-ї доплати до пенсій особам, що мають статус «діти війни»). У позовах містилася вимога: «Відповідно до статті 122 КАС України прошу розглянути позов без моєї участі». Жодний пенсіонер за цими справами в суд не ходив, і усі ці позови були задоволені.


Головна перевага - це зрівняння можливостей сторін. Далеко не завжди пересічний громадянин може дозволити собі скористатися допомогою адвоката в судовому процесі, адже це достатньо дорого. А чинне законодавство не дозволяє відшкоду­вати такі витрати навіть у тих випадках, коли позов буде задоволено. Через брак коштів на адвоката громадяни, що не мають спеціальних знань та досвіду,вимушені особисто змагатися під час судового засідання з досвідченими юристами, що працю­ють на державні установи. І часто самі собі шкодять через юридичну неграмотність. Бо непродумана відповідь на своєчасно та хитро поставлене професіоналом запитання може призвести до програшу навіть у справі, де закон явно на стороні громадянина.
Друга перевага - розгляд справи в порядку письмового провадження дозволяє громадянину заощадити кошти. Особливо, якщо справу розглядає адміністративний суд, що розташований в іншому місті. І щоб туди дістатися, треба витрачати кошти на квитки, харчування тощо. А кількість засідань суду першої інстанції, при справі середньої складності, буде не менше 8-10.
Нарешті, справи в порядку письмового провадження розглядаються значно швидше, ніж справи за участю сторін.
Тож оптимальним є випадок, коли добре складений адміністративний позов розгля­дається судом в порядку письмового провадження.
Але відмова від особистої участі в судовому процесі доцільна лише у тому випадку, коли фактичні обставини справи є очевидними, і суду залишається лише дати їм право­ву оцінку. Практичний приклад: служба зайнятості відмовила людині у призначенні допомоги по безробіттю через те, що людину звільнили за згодою сторін. Установа ро­била це через те, що так вимагав закон, і цей факт установа навряд чи буде оспорювати. Проте зовсім інша справа, коли, наприклад, людина вимагає поновити його на публіч­ній службі. Тоді кожна зі сторін буде наводити свої обставини спору, надавати докази щодо цих обставин. В цьому випадку в судовому засіданні треба буде брати участь особисто, чи доручивши це своєму представникові.
Зауважимо, що й суд може прийняти ухвалу щодо обов'язкової Вашої особистої участі у судових засіданнях (частіше буває в окремому засіданні).

Якщо Ви вирішили захищати свої права особисто, варто підготуватися до того, що в суд прийдеться з'являтися багато разів, і тривати цей процес буде довго. Тож і мотивація має бути для цього достатньою: справа має бути для Вас достатньо важливою, щоб витратити на неї якусь частинку свого життя.
Процедура розгляду адміністративної справи складається з двох стадій - стадії під­готовчого провадження й стадії судового розгляду.

Підготовче провадження
Підготовче провадження здійснюється суддею, який відкрив провадження у справі. Завдання цієї стадії - визначити спірні питання між сторонами, а також можливості щодо примирення, а при відсутності у сторін бажання до примирення-зібрати увесь доказовий матеріал, який буде досліджуватися на стадії судового розгляду, з тим, щоб розглянути й вирішити справу в одному судовому засіданні протягом розумного строку.
Одним із завдань підготовчого провадження є саме забезпечення швидкого розгляду справи. В разі, якщо позивач надасть обґрунтоване клопотання про невідкладне вирішення адміністративної справи, суддя повинен пришвидшити розгляд справи. В такому разі судові виклики та повідомлення осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників адміністративного процесу можуть здійснюватися за допомогою кур'єра,телефону, факсу, електронної пошти, тощо. На стадії попереднього провадження суддя повинен вирішити питання щодо збирання необхідних доказів, щодо залучення третіх осіб до справи, щодо виклику на судове засідання свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів. Крім того, в рамках попереднього провадження суддя вимагатиме необхідних доказів, вживатиме заходи щодо забезпечення адміністративного позову, за необхідності об'єднує різні справи в одне провадження або роз'єднуватиме справи у різні провадження. Підготовче провадження завершується прийняттям судом ухвали про закінчення підготовчого провадження й призначення справи до судового розгляду. Проте підготовче провадження може закінчитися для позивача й не так добре. На практиці достатньо часто трапляється, що за наслідками підготовчого про­вадження суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду. Це може трапитись через несумлінні дії самого позивача. Наприклад, у випадку, якщо позивач залишить судове засідання до його закінчення без поважної причини, чи якщо він двічі поспіль не з'явиться у засідання. Суд залишить позов без розгляду також у випадку, якщо особа не мала права звертатися з таким позовом (є недієздатною, не має повноважень від особи, в інтересах якої звернулася). Нарешті, суд залишає позов без розгляду,якщо аналогічний спір між цими ж сторонами слухається в іншому суді. За наслідками підготовчого провадження суд може також прийняти ухвалу про закриття провадження у справі.
Суд закриває провадження у випадку, якщо сторони примирилися або позивач відмовився від адміністративного позову, а також у випадках, коли вже існує судове рішення з цього спору між тими ж сторонами, чи якщо справа не має розглядатися адміністративним судом.
У визначених випадках суд може також зупинити провадження у справі, поки не будуть усунені перепони, що не дозволяють справу розглядати.


Розгляд справи
Завданням судового розгляду є з'ясування позицій сторін, дослідження доказів. За загальним правилом судовий розгляд відбувається у відкритому судовому засіданні. У виняткових випадках засідання може бути оголошено закритим. Зокрема, це буває, коли необхідно дотримання державної таємниці, захисту особистого чи сімейного життя, дослідження змісту особистих листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції фізичних осіб.

Стадія судового розгляду складається з таких елементів:
1) відкриття судового засідання;
2) оголошення складу суду;
3) роз'яснення судом учасникам судового процесу їх прав та обов'язків;
4) вирішення судом клопотань осіб, які беруть участь у справі;
5) розгляд справи по суті, тобто, з'ясування обставин справи та перевірка їх дока­зами, розгляд можливостей щодо примирення, заслуховування пояснень осіб, які беруть участь в справі, заслуховування свідків тощо; 6) судові дебати.
Після відкриття судового засідання і роз'яснення учасникам їх прав та обов'язків, у судовому засіданні відводиться час на розгляд клопотань. На цьому етапі вирі­шуються питання про відвід (самовідвід) судді, секретаря, експерта чи спеціаліста. Після розгляду клопотань завершується підготовча частина судового засідання. Суд переходить до розгляду справи по суті.

Розгляд справи по суті
Головуючий в засіданні оголошує зміст позовних вимог, позицію осіб, які беруть участь у справі. Після цього суд з'ясовує, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає їх відповідач і чи не бажають сторони помиритися. Позивач може підтримати позов або відмовитися від нього, а відповідач визнати позов, або ж сторони можуть примиритися у будь-який час, до виходу суду в нарадчу кімнату. Так само, позивач може в будь-який час змінити позовні вимоги.
Для встановлення обставин у справі заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі. Першим дає пояснення позивач, потім відповідач. Якщо в справі є третя сторона, без заявлених самостійних вимог, вона виступає після тієї зі сторін, на чиєму вона боці. Якщо ж третя сторона заявляє самостійні вимоги, суд надає їй слово після пояснень позивача або після пояснень обох сторін. Після виступу такої третьої сторони суд має надати слово відповідачам для пояснень. Представник може давати суду пояснення після сторони чи третьої особи, яку він представляє, або замість неї. Особи, які беруть участь у засіданні, можуть задавати одна одній питання в порядку, встановленому головуючим.
Після пояснень сторін суд починає дослідження доказів. На цьому етапі допитуються свідки та задаються питання експертам та спеціалістам, якщо вони беруть участь у засіданні.
Після з'ясування всіх обставин у справі та перевірки доказів суд переходить до дебатів. Дебати складаються з доповідей осіб, що беруть участь у справі. Доповіді проголошуються втому ж порядку, що й надання пояснень.
Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі. Під час ухвалення судового рішення ніхто, крім суддів, не може бути присутнім у нарадчій кімнаті. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення.
При вирішенні адміністративної справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково, чи відмовити у задоволенні позову повністю або частково. Судове рішення ухвалюється, складається окремим документом і підписується в нарадчій кімнаті. Судове рішення проголошується прилюдно відразу після виходу суду з нарадчої кімнати. Особи, які беруть участь у справі, можуть отримати копію судового рішення. У виняткових випадках складення постанови в повному обсязі може бути відкладено, але не більше ніж на 5 днів.


Недоведеність обставин
Приклад з практики: громадська організація звернулась з адміністративним позовом до міської ради щодо визнання незаконним рішення про виділення під забудову земельної ділянки на території міського парку. Проте представник організації (до речі, дуже досвідчений юрист) не надав доказів, що зазначена земельна ділянка знаходиться саме на території парку. Згідно зі ст. 71 КАС України кожна зі сторін має довести ті обставини, на які посилається. Такими доказами можуть бути свідчення свідків, документи та інші письмові докази, фото, аудіо, відеозаписи, пояснення експертів тощо. У зазначеному прикладі громадська організація мала привести хоча б свідків, які б підтвердили, що зазначена ділянка знаходиться на території парку, проте, це не було зроблено.

МЕТОЮ ПІДГОТОВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ Є:
- з'ясування дієздатності та належності сторін процесу;
- з'ясування можливості примирення сторін;
- з'ясування, які докази у сторін є в наявності;
- з'ясування, у збиранні яких доказів суд має надати допомогу.

Надання неналежних доказів
Приклад з практики: громадянин приніс до суду письмові свідчення інших громадян, завірені у ЖЕКу. Суд ці докази не взяв до уваги. Інший приклад: до позову надані ксерокопії документів, проте, при їх дослідженні відповідач заперечив можливість їх використання, оскільки відсутні оригінали цих документів. Частими є випадки, коли у суд подаються докази, які не доводять обставини, на які посилається позивач. Наприклад, у процесі про скасування рішення про збільшення тарифів на вивіз сміття додається як доказ документ про підвищення тарифів на водопостачання тощо.


Необґрунтованість позовних вимог
Достатньо поширений випадок, коли у позові йдеться про порушення норм матеріального права, але порушення не пов'язане з обставинами, при яких таке порушення відбулося. Приклад з практики: жінка звертається до суду з адміні­стративним позовом до Управління праці та соцзахисту щодо невиплати в повному обсязі допомоги на дитину до трьох років. Проте, в позові відсутня інформація, що жінка зверталася до У ПСХ із заявою про нарахування зазначеної допомоги.

Недоведеність порушення, неправильне застосування норм права
Також поширений випадок, коли у позові чи взагалі не вказується, які саме норми закону були порушені, чи закон застосовується помилково. Приклад з практики: чоловік, який брав участь у випробуванні термоядерної зброї на Новій Землі, вважає, що пенсія йому має нараховуватися як учаснику бойових дій.

Пропуск строку оскарження
Адміністративний позов може бути поданий на порушення, що допущені не пізніше ніж за 6 місяців до оскарження.

Помилкове визначення підсудності
Наявність двох видів судів першої інстанції (місцеві та окружні), різна підсудність для нормативно-правових актів та актів індивідуальної дії приводить до чисельних помилок при визначенні, до якого суду треба звертатися з адміністративним позо­вом. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд повертає позовну заяву позивачу.
Помилкове визначення підвідомчості
В різних випадках схожі спори мають розглядатися або в порядку адміністративного судочинства, або в порядку цивільного процесу. Наприклад, спір щодо звільнення міським головою заступника міського голови має розглядатися адміністративним судом, а звільнення міським головою начальника відділу виконкому - цивільним. Наслідком помилки є повернення позову без розгляду.


Зазначимо, що помилок допускаються не лише громадяни, які в суді захищають свої права, але й самі судді. Тому негативне рішення в суді першої інстанції не варто вважати остаточним та, безумовно, правильним. Принаймні, якщо Ви переконані, що суб'єкт владних повноважень дійсно порушив Ваші права, оскаржуйте судові рішення.

Апеляція
Завданням апеляційної інстанції є перегляд адміністративної справи й судового рішення на предмет правильності встановлення судом першої інстанції обставин у справі та застосування норм права. Таким чином, суд апеляційної інстанції покликаний забезпечити виправлення помилок суду першої інстанції, яку питаннях факту (правильність оцінки доказів і встановлення обставин), так і в питаннях права (правильність застосування матеріального та процесуального права). В апеляційному порядку може бути оскаржена будь-яка постанова суду. Для цього протягом 10 днів після оголошення повного тексту постанови потрібно подати заяву про оскарження. Після цього у 20-денний термін має бути подана апеляційна скарга. І заява, і скарга подаються в суд першої інстанції, який розглянув адміністративний позов.
В апеляційному порядку можуть бути оскаржені також окремі ухвали суду першої інстанції, щодо яких в КАС передбачена можливість оскарження. Для апеляційного оскарження ухвали дається 5 днів для подання заяви про оскарження та 10 днів після цього на подачу апеляційної скарги.
Право на апеляційне оскарження мають сторони, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки.
Апеляційний розгляд в основному відбувається так само, яків суді першої інстанції. Він може своєю ухвалою залишити у силі постанову суду першої інстанції, чи скасувати її з прийняттям нової постанови.

Касація
Завданням касаційного провадження є перегляд судового рішення апеляційної інстанції, а також рішення суду першої інстанції (після апеляційного перегляду) на предмет правильності застосування норм матеріального й процесуального права. Таким чином, на відміну від суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції має забезпечити виправлення помилок лише у питаннях права.
Предметом касаційного оскарження можуть бути постанови та ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій. Право на касаційне оскарження мають ті ж особи, що й на апеляційне оскарження. Касаційна скарга на судові рішення подається протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Касаційний розгляд в основному відбувається за тими ж правилами, що й розгляд в суді першої інстанції, однак при касації не досліджуються докази й не проводяться судові дебати. Особи, які беруть участь у справі, можуть давати пояснення. Зазвичай суд касаційної інстанції вирішує справу по суті, але в деяких випадках він може направити справу на новий судовий розгляд до апеляційного суду або до суду першої інстанції.


Адміністративні суди приймають судові рішення у вигляді постанов. Така постанова складається з 4-х частин:
- вступна частина (хто й коли прийняв постанову та за чиєї участі);
- описова частина (позовні вимоги, пояснення сторін і свідків, інші досліджені докази);
- мотивувальна частина обставин, які суд вважає доведеними. Ці висновки суду можна оскаржувати в апеляційній скарзі;
- регулятивна частина - висновки суду стосовно позовних вимог, які підлягають обов'язковому виконанню;
- рішення адміністративного суду набуває законної сили із закінченням строку його апеляційного оскарження, а у випадку подачі апеляційної скарги - після оголошення рішення апеляційного суду.
Щодо суб'єкта владних повноважень, стосовно якого було подано адмінпозов, то судова постанова може передбачати:
- визнання протиправним та скасування чи визнання не чинним рішення;
- покладання зобов'язання вчинити певні дії;
- покладання зобов'язання не вчиняти певні дії;
- стягнення грошових сум.
Рішення, що набуло законної сили, підлягає виконанню усіма установами на всій території України. У разі, якщо судова постанова не виконується за заявою особи, на користь якої прийняте рішення, суд видає виконавчий лист на примусове виконання судової постанови.


До Рівненського міського суду Рівненської області
33028,м. Рівне, вул. Шкільна, 1
Позивач: Іванов Іван Іванович,
який проживає за адресою:
33028, м. Рівне, вул. Короленка, буд. З, кв. 5,
тел. 61-82-21
Відповідач: Інспектор ДПС Рівненської роти ДПС для ОДДЗ
прапорщик міліції Костевич Володимир Іванович
33000, м. Рівне, вул. Степана Бандери, 14


I. Обґрунтування підстав позову та позовних вимог
01 квітня 2011 року я, керуючи власним автомобілем ВАЗ-21070 д/н ВК 22-22 АВ, був зупинений у с.Бармаки Рівненського району працівником ДАІ.
Інспектор ДПС відносно мене склав протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначив порушення мною вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху. Зокрема, вказав, що я перевищив встановлену швидкість руху більше на 20 км/год., рухаючись зі швидкістю 85 км/год. В протоколі він зазначив, що вимірювання швидкості мого транспортного засобу було здійснено приладом «Сокіл НД» № 0709633.
Відразу після оформлення протоколу відносно мене було винесено постанову ВК № 000222 від 01.04.2011 в справі про адміністративне правопорушення, якою було притягнуто мене до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено штрафу розмірі 300 (триста) грн.
Погодитись із притягненням мене до адміністративної відповідальності не можу з огляду на нижчевикладене.
По-перше, мені вже 60 років. За кермом я не один рік. Жодного разу порушень не допускав, до відповідальності не притягався.
Відповідно до показів спідометра керований мною транспортний засіб у зазначений часу вказаному місці рухався зі швидкістю 70 км/год. Щодо цього я вказав і у власних поясненнях по суті порушення, які зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, і в розмові з працівником ДАІ.
До речі, моя дружина, яка сиділа в автомобілі поруч зі мною, підтвердила працівнику ДАІ про те, що на спідометрі під час руху автомобіля вказана була швидкість руху 70 км/год.
Однак, з незрозумілих нам причин, працівник ДАІ не врахував цього, вказавши, що згідно із показами приладу «Сокіл НД» № 0709633 мій автомобіль їхав зі швидкістю 85 км/год.
Слід відмітити, що коли я їхав у с. Бармаки і був зупинений працівниками ДАІ, то перед моїм транспортним засобом і за ним їхали інші транспортні засоби. На зустрічній смузі також рухались інші автомобілі. Припускаю, що працівник ДАІ помилково зупинив мій транспортний засіб, а насправді швидкість міг перевищити і був зафіксований приладом «Сокіл НД» № 0709633 інший транспортний засіб, що рухавсь попереду мого автомобіля. Прилад «Сокіл НД» показує, однак, не фіксує швидкість руху транспортних засобів.
По-друге, працівник ДАІ виніс постанову щодо притягнення мене до адміністративної відповідальності відразу після складення протоколу без надання мені можливості скористатись послугами адвоката, якого я мав намір викликати на місце розгляду справи. Такими діями було порушено вимоги ст.ст. 59, 63 Конституції України та ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, Відповідач всупереч ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення не з'ясував чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також не з'ясував інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та за відсутності ознак і складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, і виніс постанову якою застосував штраф до мене - Іванова Івана Івановича.
Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
II. Обґрунтування підсудності справи Рівненському міському суду, як адміністративному суду
Відповідно до положень ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 18 КАС місцевим загальним судам як адміністративним судам, підсудні усі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Так як я проживаю у м.Рівне, то згідно із п.2 ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа підсудна Рівненському міському суду, як адміністративному суду.
Як вбачається у п.З ч. 1 ст. 106 КАС України, в позовній заяві, крім іншого, зазначається ім'я/найменування/ відповідача, посада і місце служи посадової чи службової особи тощо.
Згідно зі ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 122, 280, 288 та 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 2 ч. 1 ст. 18, ст. ст. 104, 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України, -


Додатки:
1) копія адміністративного позову;
2) протокол про адміністративне правопорушення від 01.04.2011 року;
3) копія протоколу про адміністративне правопорушення від 01.04.2011 року;
4) постанова у справі про адміністративне правопорушення від 01.04.2011 року;
5) копія постанови в справі про адміністративне правопорушення від 01.04.2011 року;
6) дві копії документа про реєстрацію транспортного засобу;
7) дві копії талона про проходження техогляду;
8) дві копії водійського посвідчення.

04 квітня 2011 року ____________________ І. І. Іванов

/підпис/
Опубліковано о

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)