Скарга до суду за пішохідний перехід:

До ___________________ суду _______________

__________________________________________

(Вказатиназву та адресу суду)

Начальнику ___________________ УДАІ ___________

_______________________________________________

(Вказати реквізити УДАІ регіону)

_______________________________________________

_______________________________________________

(Вказати свої прізвище, ім’я, по батьові, адресу)

На постанову ___________________________________

________________________________________________

(Вказати дані співробітника ДАІ, який виніс постанову, – прізвище, ініціали, посаду, дату винесення постанови)

У справі про адміністративне правопорушення,

Передбачене ч.1 ст.122 КпАП України,

СКАРГА.

Зазначену постанову винесено щодо мене за ніби-то ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованому пішоходному переході, порушення правил проїзду зазначеного переходу.

Зазначена постанова не відповідає вимогам закону та обставинам справи з таких підстав.

У момент мого наближення до пішоходного переходу пішоходів на ньому не було. Вони зійшли на нього з тротуару (узбіччя) пізніше, коли автомобіль вже перетинав перехід. Між тим, п.18.1 ПДР зобов’язує водія зменшувати швидкість, а при необхідності зупинятися, щоб надати дорогу пішоходам, які вже знаходяться на переході, коли він наближається до зазначеного переходу.

П.18.1 ПДР зобов’язуєводія зменшити швидкість при наближеннідо переходу, а при необхідності зупинитися,якщо на зазначеному переході знаходятьсяпішоходи, але не будь-які, а лише ті, якимможе бути створено перешкоду чи небезпеку.В даному випадку при проїзді пішоходногопереходу пішоходи знаходилися наабсолютно іншій смузі руху, переходилиїї спокійно, не були змушені змінюватиані швидкість, ані напрямок руху,небезпеки наїзду на них не існувало,уникати наїзду вони не були змушені.Враховуючи визначення перешкоди та небезпеки для руху, дані у п.1.10 ПДР, слід вважати, що у даному випадку ніякої небезпеки для пішоходів або перешкоди для них не створювалося. Боковий інтервал до пішоходів також був безпечний. За таких умов обов’язку водія знижувати швидкість або зупинятися не існувало, оскільки не було пішоходів,відповідних ознакам, передсвіченим уп.18.1 ПДР, а отже, не було умов для застосування даного пункту.

Слід вказати на те, що протокол у справі про адміністративне правопорушення та постанова не відповідають вимогам стст.251, 256, 280 КпАПУкраїни. Це випливає з самого складу зазначеного правопорушення та обсягу доказів, які наявні у протоколі та постанові. Так, у протоколі та постанові немає даних пішоходів, яким ніби-то було створено перешкоду та небезпеку. Між тим, у відповідності до ст.269 КпАП така особа є потрепілим по справі, або, принаймні, у відповідності до ст.272 КпАП є свідком. У відповідності до ст.256 КпАП дані цих осіб є відомостями, які мають обов’язково, при наявності свідків та потерпілих, зазначатися у протоколі. (Сам характер порушення ПДР, про яке йде мова, говорить про неможливість його вчинення без потрепілих та свідків.) У відповідності до ст.251 КпАП, пояснення цих осіб є доказами по справі. Відсутність у справі не тільки пояснень, але й даних потерпілих та свідків грубо протирічить ст.256 КпАП та призводить до відсутності у справі передбачених законом доказів. За таких умов говорити і про доведеність правопорушення не можна.

Співробітником ДАІ на протиріччя вимогам стст.256, 272КпАП не зазначено у протоколі свідків, вказаних мною, а саме: ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ (вказати прізвища, імена, по батькові, адреси, при можливості телефони свідків), посилаючись на те, що вони ніби-то є заінтересованими особами, хоча КпАП України не знає таких обмежень і прямо вимагає фіксації даних та пояснень свідків, як будь-яких осіб, про яких є дані, що їм відомі обставини, які підлягають встановленню по даній справі. Очевидно, що безпосередній очевидець події у будь-якому разі є такою особою. Окрім самого грубого порушення процесуального законодавства, зазначене говорить ще й про упередженість до мене співробітника ДАІ, який склав протокол та виніс постанову.

Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання мені часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, - не ьільки порушує мої права, передбачені ст.268КпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та ін.обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.3 КпАП. За таких умов мої права при такому розгляді справи грубо порушено. Про що я зазначав у протоколі.

За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.

На підставі викладеного, керуючись стст.287, 288 КпАП України,

ПРОШУ:

Оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.

„____”__________ 20__р.

(Підпис)