Апеляційна скарга На ухвалу Заводського районного суда м.Запоріжжя від хххххХх липня 2009року Заводський районний суд м. Запоріжжя(суддя Марченко Н.В.) розглянувши адміністративну справу за моїм позовом до інспектора ДПС при УДАІ м. Таврійськ Генічеського району Херсонській області ст. прапорщика Вороніна Сергія Анатолійовича про скасування постанови ВТ №хххххх від 24 квітня 2009 року про адміністративне порушення, виніс рішення, яким постановив: в задоволенні позову Селезньовой Алісє відмовити.З даним рішенням суду першої інстанції не згоден, вважаю його незаконним та необґрунтованим. Суд неправильно і не повною мірою дослідив докази і обставини справи.Багато важливих та переконливих доказів позивача суд залишив без уваги.Обставини справи.хх травня 2009 року мною було одержано поштового конверту, в якому знаходились матеріали (цифрове фото мого автомобіля, постанова по справі про адміністративне порушення та сповіщення про направлення мені цих матеріалів) хх квітня 2009 року інспектором взводу ДПС смт. Новоалексіївка ст.прапорщиком Вороніним Сергієм Анатолійовичем було винесено на моє ім'я постанову ВТ № ххххххх по справі про адміністративне правопорушення за нібито порушення мною правил дорожнього руху. В постанові зазначено, що яхх.хх.2009 в 11-50 нібито рухалася по автошляху Харків-Симферопіль ( 491 км) на автомобіліTOYOTA, держ. номер ххххххх-хх зі швидкістю127 км\год чим перевищив встановлену швидкість на 37 км\год. Повинна сплатити штраф у розмірі 340 гривень.Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. Обґрунтування своїх вимог, докази по справі та прохання до суду першої інстанції я зазначила у своєму адміністративному позові. Відповідач до суду не з’явився, але надав свої заперечення, які мені було показано тільки на останньому судовому засіданні.Частина 2 Статті 71 Кодексу адміністративного судочинства «Обов'язок доказування» встановлює:«В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення,дії чи бездіяльності покладається навідповідача, якщо він заперечує протиадміністративного позову.»Тобтодоводити наявність порушення повиненспівробітник ДАІ (відповідач), а не я(позивач).Суть неправильногодосліджування доказів і обставинисправи. Не звернення уваги суду на деяківажливі документи і докази, представленіпозивачем.Суд вважає, що відповідачембули зібрані всі необхідні докази посправі.Матеріали адміністративноїсправи не містять жодного переконливогота отриманого законним шляхом доказувчинення мною правопорушення.У своючергу, я маю ряд доказів, які спростовуютьвсі звинувачення в мою адресу і навпаки,доводять неправомірність і незаконністьдій відповідача.А саме:Доказперший.При складанні адміністративнихматеріалів інспектор ДАІ керувавсявимогами ст.14-1 та ч.б ст.258 КУпАП України.Згідно ст. 14-1 КУпАП України доадміністративної відповідальності заправопорушення в сфері забезпеченнябезпеки дорожнього руху у разі їхфіксації працюючими в автоматичномурежимі спеціальними технічними засобами,що мають функцію фото - і кінозйомки,відеозапису, чи засобами фото- ікінозйомки, відеозапису, притягаютьсявласники (співвласники) транспортнихзасобів. Згідно ч.б ст.258 КУпАП у разівиявлення адміністративного правопорушенняу сфері забезпечення безпеки дорожньогоруху, зафіксованого за допомогоюпрацюючих в автоматичному режиміспеціальних технічних засобів, що маютьфункції фото і кінозйомки, відеозаписучи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису,протокол про адміністративне правопорушенняне складається, а постанова по справіпро адміністративне правопорушеннявиноситься без участі особи, якапритягається до адміністративноївідповідальності.Значення слова«Автоматичний» по Ожегову: «Автоматичний- що відрізняється автоматизмом,мимовільний. Автоматичний - є автоматомабо що здійснюється за допомогоюавтомата.» Значення слова Автоматичнийпо словнику синонімів: «Автоматичний– самодіючий.»Логіка людей написавшихстаттю 14-1 КУпАП зрозуміла: Автоматичнийзасіб- це який без допомоги людинивизначає автомобіль, що перевищуєшвидкість та фотографує його. Тому іпротокол не складається, бо складатинікому. Такий пристрій висить над смугоюруху, встановлен згідно нормативнихдокументів, має прив'язку до місцевості,де існує певний швидкісний режим. Кожнетакий пристрій, повинен мати доступ повиділеного каналу зв'язку, в зашифрованомувигляді передаває інформацію до Центруобробки даних, де фіксуються всіпорушення. І все це повинно матисертифікати, експертний висновок СБУ,Укрсепро, Укрспецзв’язку. Без повноїсертифікації всіх цих органів приладивикористовуватися державними органамине можуть.Генеральна прокуратураУкраїни в своєму припису №0711/2-165-09 від02 липня 2009 року на адресу начальникаДАІ МВС України Коломійця С.Г. вимагаєприпинити практику винесення постановпо справах про адміністратівні порушення,зафіксовані за допомогою вимірювачашвидкості «ВІЗІР», без складанняпротоколів та без участі осіб, щопритягуються до адміністратівноївідповідальності. Цитую:"За інформацієюДП “Укрметртестстандарт”, вимірювачшвидкості “Візир” не відноситься доспеціальних технічних засобів, щопрацюють в автоматичному режимі, оскількивін має лише обмежені функції дляавтоматизації процесу вимірювань і неможе працювати без участі оператора.Такимчином, застосування цього технічногозасобу як підстави для безпротокольноїформи фіксації адміністративнихправопорушень та розгляді справ увідсутності особи, що притягується доадміністративної відповідальності,суперечить вимогам ст.ст. 258, 254, 268 КУпАПі суттєво порушує конституційні правагромадян.» (Копію документа додаю).«Візир»- не автоматичний засіб. З інструкціїпо використанню відомо, що виробитизнімок порушника (зафіксувати) можналише, натискув кнопку на приладі. Оджесаме інспектор по своїй волі натискуєкнопку фіксації, самостійно вибираєвідповідний проміжок часу і фіксуєвибраний ним момент часу, автомобіль імісце фіксації. Це написано в методичнихрекомендаціях з використання РВВШ«Візир» (Копію документа додаю). Тобто,з втручанням людини, і ні про якуавтоматичну фіксацію мова не іде. «Візир»взагалі немає автоматичного режиму.Алест. прапорщик Воронін С.А. на свій лад узапереченні до суду трактує статтю 14-1КУпАП. Він виділяє лише фразу « чизасобами фото- і кінозйомки, відеозапису».Втакому зрозумінні стаття втрачаєздоровий глузд. Навіщо виділятиособливості певних пристроїв, і тут жевказувати на абсолютно всі пристрої.Це все одно як написати в правилахдорожнього руху: «Водії можуть їхатина зелений, а також на інші кольорисвітлофора». З вищесказаного можназробити висновок про грубе порушенняінспектором ДАЇ Вороніним С.А. статей14-1 КУпАП і ч.6 статті 258 КУпАП.Доказдругий.На місці ніби-то порушеннямене ніхто не зупиняв, постанову тапротокол не складав. Якщо постановавиноситься щодо особи, яка безпосередньокерувала транспортним засобом, то цяпостанова повинна бути винесена узагальному порядку. Якщо постановавиноситься за результатами фотофіксації,у порядку ст.14-1 КпАП, то ця постанова неповинна містити тверджень, що самезазначена особа керувала транспортнимзасобом. Отже, така постанова підлягаєскасуванню, як винесена із порушеннямзакону.Доказ третій.Згідно іззаконом України «Про міліцію» співробітникДАІ повинен притинати порушення ПДД. Атакож згідно п.12 Наказу від 13.11 2006 №1111«О затвердженні інструкції по діяльностіпідрозділів ДПС інспекторові чітковказано активно реагувати і запобігатипорушенням ПДД, у тому числі і перевищеннямшвидкості, а не спостерігати за ними,які відбуваються в його присутності.Припис Генеральної Прокуратури України№0711/2-165-09 від 02 липня 2009 року на адресуначальника ДАІ МВС України КоломійцяС.Г. також свідчить про це. Цитую: «Діїпрацівників ДАІ, які за допомогоюуказаних засобів (мається на увазі«ВІЗИР») лише фіксують, а не припиняютьадміністративні правопорушення,суперечать вимогам п.5 ч.1 ст. 10 ЗаконуУкраїни «Про міліцію», відповідно доякого міліція зобов’язана припинятиадміністративні правопорушення.…наведені порушення закону мають явний,очевидний характер, перешкоджаютьздійсненню працівниками Державтоінспекціїнакладених на них законом основнихобов’язків, завдають істотної шкодиінтересам громадян.» (Копію документадодаю).Мій автомобіль зобов'язанібули зупинити (стаття 258 КОАП) і скластипротокол, чого не сталося.Доказчетвертий.Відповідач доводить: «Фіксація порушення швидкісного режимупроводилась хх.хх.2009 року вимірювачемшвидкості радіолокаційним відеозаписуючим«Візир» № 0812571, який працював устаціонарному режимі, на 491 кілометріа/д М-18 Харків-Сімферополь. Указанаділянка дороги по швидкісному режимувідноситься доінших доріг, демаксимальна швидкість, згідно п.12.6 г)ПДР України, становить 90км/год. Намомент фіксації порушення водій рухавсязі швидкістю 127 км./год., що більшедозволеної на 37 км./год. З урахуваннямпохибки вимірювання приладу (пристаціонарному режимі роботи 1-І км./год.,при патрульному режимі +-2 км./год.) водіємбуло допущено перевищення максимальноїшвидкості 90 км./год.більше ніж на 20км./год.»Але для таких висновків немаєжодних підстав і ось чому.Фотографіямістить зображення автомобіля, йогодержавного номера, невелику ділянкумісцевості у вигляді фону, а також цифри,які вказують дату і час фіксації, і напис"Скорость {.}км./ч". Виходячи з цього,можна передбачити, що конкретнийавтомобіль в конкретний момент часурухався з певною швидкістю.Адміністративнимправопорушенням є не рух автомобіля зпевною швидкістю ( яка вказана нафотознімку), а "перевищення водіямитранспортних засобів встановленихобмежень швидкості руху більш ніж надвадцять кілометрів в час" (ст. 122КпАП). У зв'язку з цим виникають питання:чим підтверджений факт перевищенняшвидкості і де була зроблена фотографія?Який дозволений швидкісний режим наділянці, де фотографували співробітникиДАІ? Якими організаційно-технічнимизасобами гарантується достовірністьінформації, яка представлена нафотографії? Згідно ч. 2 ст. 283 КпАПпостанова містить опис обставин,встановлених при розгляді справи. Тобтовказані обставини вже мали б бутивстановлені раніше (наприклад прискладанні протоколу зафіксувати ділянкута швидкісний режим на їй). Але окрімсамої фотографії, інших доказів немає,а постанова у справі в розумінні ст. 251КпАП таким не є. Рапорт співробітникаДАІ, де ніби то зафіксовано місце скоєнняперевищення швидкості не може вважатисядоказом. В рапорті можливо написатиодне місце (наприклад населений пункт),а фотографувати в іншому (швидкіснадорога). Можливо, автомобіль знятий натрасі, де дозволена швидкість 110 кілометрівна годину, а не з швидкісним обмеженняму 90 км/год. Така дорога є на північ відСімферополя (район, в якому нібитопроводилася зйомка). І тоді, враховуючивимоги статті 122 КУпАП (адміністративнимпорушенням є перевищення швидкостібільш ніж на 20 км.\годину ) порушенняшвидкісного режиму немає. До речі, якбизйомка велася стаціонарною камерою зприв'язкою до місцевості в автоматичномурежимі, як це передбачено ст. 14-1 КУпАП,то проблем з доказом місця правопорушенняне виникло. Таким чином "фактичні"дані про місце здійснення адміністративногоправопорушення виникають з нізвідки.Протокол, який міг би стати доказом імістить всі необхідні для вирішеннясправи відомості, у тому числі і промісце здійснення адміністративногоправопорушення (ст. 256 КпАП), не бувскладений.Доказ п’ятий.Відповідачу своїх запереченнях пише: « ІнспекторДПС при УДАІ м. Таврійськ Генічеськогорайону Херсонської області ВоронінС.А. допущенний в 2 кварталі 2009 року дороботи з | спеціальними технічнимизасобами у відповідності до вимог наказуМВС України від 13.11.2006 .N0 1111, про щосвідчить залікова відомість.І тутже, в своєму розумінні статті 14-1 КУпАПнамагається довести, що «ВІЗИР» це неспеціальний технічний засіб, а простозасіб фото-, відео- фіксації.Так дороботи з якими пристроями допущенийВоронін С.А.?І якщо «ВІЗИР» це спеціальнийтехнічний засіб з функцією фото-, відео-фіксації, то згідно ст. 14-1 КУпАП працювативін повинен в автоматичному режимі. А«Візир», ще раз підкреслюю, в автоматичномурежимі працювати не може в принципі.Доказшостий.Відповідач доводить: «…Візир»№ 0812571, працював у стаціонарному режимі,на 491 кілометрі а/д М-18 Харків-Сімферополь.»,«… інспектор ДПС Воронін С.А. допущеннийв 2 кварталі 2009 року до роботи зіспеціальними технічними засобами, прощо свідчить залікова відомість.»Алез фотографії автомобіля чітко видно,що фотографування проводилося впатрульному режимі. Текст внизу фотографії«ПАТРУЛЬ – 038 км/год». «ВІЗИР» такихнаписів, що працює в стаціонарномурежимі, не видає. Звідси виникає питання:або ст. сержант Воронін С.А. недостатньовивчив інструкцію з експлуатації іплутає режими роботи «ВІЗИРЯ», абопостанова про правопорушення виписанадо іншого фото. Або це взагаліфотомонтаж.Доказ сьомий.Відповідачу своїх запереченнях пише:» Вимірювачшвидкості радіолокаційний відеозаписувальний«Візир» зареєстрований в Державномуреєстрі засобів вимірювальної технікиза № 31473-06 та повірений у встановленомупорядку , про що свідчать надані копіївідповідних документів»Дійсно, існує«Свідоцтво про визнання в Україні», наяке посилається відповідач. Але длялегітимного використання в Україніцього недостатньо. Пристрій повиненмати ще ряд важливих сертифікатів таекспертиз. Із цього приводу наступне:Цитатаз листа Державної служби спеціальногозв’язку та захисту інформації України(№8/1-817 від 25.03.2009 р.) (Копію документу зповним текстом додаю):«1. Пристрійавтоматичної фіксації порушень правилдорожнього руху «Візир» (далі - Пристрій)органами ДАЇ України для проведеннядержавної експертизи або сертифікаціїдо Держспецзв’язку не надавався.Процедурдержавної експертизи або сертифікаціїпристрій не проходив. Експертноговисновку або сертифіката відповідностіу сфері захисту інформації не має.2.Держспецзв’язку інформувала (№8/1-2161від 13.11.2008) МВС України про необхідністьзабезпечення захисту інформації аавтоматизованій системі реєстрації,обліку та контролю транспортних засобів,їх власників та адміністративнихправопорушень у сфері забезпеченнябезпеки дорожнього руху (далі-База)шляхом впровадження КСЗІ з підтвердженоювідповідністю.За станом на 17.03.2009 р.база не має впровадженої Комплексноїсистеми захисту інформаціі (далі КСЗІ)з підтвердженою відповідністю. Заявина проведення державної експертизиКСЗІ на Базі до Держспецзв’язку ненадходило. Відомостей про проведенняробіт із створення КСЗІ в БазіДержспецзв’язку не має. 3. Зробитивисновок щодо неможливості довільноїзміни отриманих за допомогою пристроювідомостей. їх коригування, знищеннянесанкціонованого доповнення, втручанняв роботу Пристрою можна лише у разіпозитивних результатів державноїекспертизи або сертифікації у сферізахисту інформації, а щодо неможливостівчинення тих самих дій стосовно внесенихдо Бази відомостей під час експлуатації– у разі позитивних результатів державноїекспертизи КСЗІ Бази.»Згідно ззаконодавством України у сфері захистуінформації використання засобів захистуінформації використання захистуінформації (у визначенні ДСТУ 3392.2-97) таКСЗІ в автоматизованих системахвважається легальним, якщо вони маютьдокументальне підтвердження своєївідповідності вимогам, встановленихнормативно-правовими актами. для засобівзахисту інформації цн- Експертнийвисновок або Сертифікат відповідності,а для КСЗІ – Атестат відповідності. Нацей час зазначених документів ні Пристрій, ні КСЗІ Бази не мають.»Звертаюувагу суду на той факт, що РВВШ «ВІЗІР»не пройшов сертифікацію на предметкомплексного захисту інформації,внаслідок чого не можна бути впевненимв тому, що до фотографій, зробленихприладом, не вносились будь-якінесанкціоновані зміни. Крім того, яквипливає з відповіді Державної службиспеціального зв’язку та захистуінформації України (№8/1-817 від 25.03.2009р.), використання в Україні РВВШ «ВІЗІР»без сертифікації на предмет комплексногозахисту інформації є нелегітимним, аотже, незаконним. Таким чином, оскаржуванапостанова винесена на підставі доказів,зібраних з порушенням закону, тому такідокази не можуть братись до уваги судомна підставі ч. 3 статті 70 КАСУ. Отже, діїВідповідача з використання РВВШ «ВІЗІР»без сертифікації на предмет комплексногозахисту інформації є незаконними.Додатковіпідстави засумніватися в законності йдоцільності застосування «Візира»виявили й у Контрольно–ревізійномууправлінні (КРУ) Міністерства внутрішніхсправ, про що йдеться у звіті цьогоконтролюючого органу. Згідно з висновкамиекспертів КРУ, «Візир» закуповували щеу 2007 році, і відтоді прилад не пройшовобов’язкової сертифікації. Не проведенотакож державної експертизи щодо йоготехнічної та криптографічної безпекиу Державній службі спецзв’язку тазахисту інформації України. Міністерствувнутрішніх справ було рекомендованосертифікувати прилад. Сертифікаціятриває й нині. Дивним, у такому разі,видається той факт, що ДАІ використовуєнесертифіковані прилади вже протягомтривалого часу, при цьому фіксуючипорушення й накладаючи чималі штрафи.Повний текст листа начальника КРУМВС Ураїни Малого М.П. (№ 17/350 від 12-06-09)додаю.Доказ восьмий.Как видноз технічних характеристик РВВШ«Візир»:Максимальна дальністьвимірювання на ровній дорозі не менше400 метрів.Дальність візуальноговизначення номерного знаку не більше80 метрів.У налаштуваннях є два режимувимірювання швидкості: «Найближча ціль»та «Найшвидша ціль». В режимі «Найшвидшаціль» прилад фіксує швидкість самогошвидкого автомобіля, котрий знаходитьсяв зоні вимірювання швидкості (не менше400 м.) Інспектор натискає кнопку фотофіксації і в кадр потрапляє той автомобіль,котрий рухається в зоні дії фотокамери(не більше 80 м.) При великій щільністідрожнього руху це дуже ймовірно. Самена дорогах з великою інтенсивністю рухуі рекомендують використовувати режим«ФОТО» укладачі методичних рекомендаційдо «ВІЗИРЯ». А чим більше кількістьавтомобілів в зоні дії радара, тим більшевірогідність сфотографувати не автомобільдійсного порушника.Головна недосконалість«Візиря»: прилад частенько міряєшвидкість одного автомобіля, фотографуючипри цьому зовсім інший.Зі знімкувипливає, що «Візір» працював в режимі«найшвидша ціль» (оскільки розмірстрілки співпадає розміром з малулітеру, що за даними виробника ЗАТ«Ольвія» (лист №114 від 28.04.2009 р.) єпоказником режиму роботи радара) таконтролював швидкість автомобілів, щонаближаються. Зі знімку не видно, чиприсутні інші автомобілі на дорозі вконтрольованому напрямку на відстанідо 400 метрів від фотооб’єктиву Візіра,що не доводить їх відсутність, івідповідно, не дає змоги зробити висновокпро те, що на контрольованому радарнимвузлом Візіра полі відсутні іншіавтомобілі, що не потрапили до йогофотооб’єктиву. В листі-відповідівиробника РВВШ «Візір» ЗАТ «Ольвія»№114 від 28.04.2009 р., зокрема, зазначено:«Одиночная фотография может служитьнеоспоримым доказательством лишь в томслучае, если в кадр попадает вся дорогаи на ней просматривается только одноТС, движущееся в контролируемомнаправлении.». Отже, виробник говоритьлише про один випадок, коли одиночнефото може бути безспірним доказом виниводія – коли на фото видно ВСЮ ДОРОГУв контрольованому радаром напрямку іколи на цій дорозі видно лише одинтранспортний засіб. Лише в цьому випадкуможна бути впевненим, що швидкість,зафіксована радарним пристроєм Візірає швидкістю цього єдиного присутньогона дорозі транспортного засобу.Вказанепідтверджується також «Письмовимроз’ясненням спеціаліста» – кандидататехнічних наук за спеціальністю«озброєння та воєнна техніка», колишньоговикладача кафедри квантово-оптичнихозброєнь Харківського воєнногоуніверситету Павловича РоманаВладиславовича. У відповіді на останнєпитання «письмового роз’яснення» чітковказано, що «Технічна можливістьоднозначно визначити, що швидкість,зафіксована радіолокаційним вузломрадіолокаційного відеозаписуючоговимірювача швидкості «ВІЗІР», належитьтранспортному засобу, зафіксованомуоптичним вузлом радіолокаційноговідеозаписуючого вимірювача швидкості«ВІЗІР» (сфотографованому, чи зафіксованомуна відеозапису) ВІДСУТНЯ».Зазначенетакож підтверджується «Експериментом№2», описаним в статті Вадима Добровольського«Пройтись по фотографии», опублікованійв червневому номері журналу «Авторевю»(№11(51) 2009), копія якої додана до матеріалівсправи. В цьому експерименті зробленедуже цікаве фото автомобіля, який стоїтьпоряд з водієм на швидкості 97 км/год.Отже, з доданої до оскаржуваної постановифотографії не можна зробити висновок,що швидкість, зафіксована РВВШ «Візір»належить автомобілю марки TOYOTA держ.номер хох-хх-хх.Доказдев’ятий."Візир" фіксує і далімістить фотографічні зображення навласному жорсткому диску в одному зпопулярних форматів. Доступ до вказанихзображень абсолютно вільний. Будь-якийінспектор ДАІ з мінімальними знаннямипрограм типа "Fotoshop" може створитина фотографіях автомобілів будь-якісвідчення швидкості і на цій підставізробити скільки завгодно постанов пронакладення штрафів (Приклади фотомонтажузображень з «Візира» додаю).Сертифікаціябудь-якого приладу (програмно-апаратногокомплексу) з боку «Державної службиспецзв'язку і захисту інформації України»означає, що доступ сторонніх осіб дозображень, що зберігаються, обмеженийі робить неможливою їх несанкціонованузміну. Так само, наприклад, як неможливосторонній людині проникнути в систему,скажімо, банківського зв'язку або іншихзахищених каналів зв'язку...Поки щодоступ до "Візиря" і його зображеннямнічим не складніше за доступ до звичайної"флеш-картки" (був би комп'ютер івідповідний порт)...Отже цифрове фото,з точки зору доказу, річ сумнівна. Принезахищених належним чином приладахвиміру, системах передачі зображень вкомп'ютер, а також самих комп'ютерів цеможливо. А захисту всі ці пристрої насьогоднішній день не мають. Що іпідтверджують офіційні документи«Державної служби спецзв'язку і захистуінформації України» (№8/1-817 від 25.03.2009р.). та лист начальника КРУ МВС УраїниМалого М.П. (№ 17/350 від 12.06.2009 р.) Копіїдокументів додаю.Доказ десятий.Крімтого при винесені постанови була грубопорушена ст. 33 КУпАП яка зобов'язала принакладенні стягнення враховуватихарактер правопорушення, особи порушника,міру його провини, майновий стан,обставини, що пом'якшують і посилюютьвідповідальність. В даному випадкуз'ясувати всі ці обставини лише напідставі однієї фотографії простонеможливо.Доказ одинадцятий.Такожбула порушена ст. 268 КУпАП яка передбачаєщо справа про адміністративнеправопорушення розглядається уприсутності особи, яка притягується доадміністративної відповідальності івоно має право знайомитися з матеріаламисправи, давати пояснення, подаватидокази, заявляти клопотання, і томуподібне. В даному випадку при винесеніпостанови мені не була надана можливістьреалізувати свої права. Хочу відзначитищо згідно статті 251 КУпАП матеріали якіотримані за допомогою технічних засобів,які мають функції фото- і кінозйомки,відеозапису або засобів фото- і кінозйомки,відеозаписи відносяться до перелікудоказів окрім інших а саме : протоколу,поясненнями особи, свідків, висновкомексперта, речовими доказами. Цьогонічого немає.Доказ дванадцятий.Згідност. 252 КУпАП при оцінці доказів посадоваособа керується своїм внутрішнімпереконанням, яке грунтується навсесторонньому, повному і об'ективномудослідженні всіх обставин справи в їхсукупності, керуючись законом іправосвідомістю. В даному випадкудоказів окрім фотографії немає. Отжез'являється питання об'єктивності іправомірності винесеного відносно менепостанови, враховуючи що навіть протоколне був складений.Наведенедає підстави вважати, що судом придослідженні спірних правовідносин невстановлено обставини, які мають важливезначення для вирішення справи:- чиміг відповідач , використовуючиспеціальний технічний засіб «Візир»(не має автоматичного режиму), керуватисявимогами ст.14-1 та ч.б ст.258 КУпАП України;- чи правильно відповідач уявляє собіглузд ст.14-1 КУпАП;- чи повинен РВВШ«Візир» при використанні згідно ч.6ст.258 КУпАП (виписка постанов про порушеннябез складання протоколу на основіфотокартки автомобіля) мати сертифікаціюна предмет комплексного захистуінформації;- чи може цей технічнийзасіб взагалі використовуватись длябезпротокольної форми фіксаціїадміністративних правопорушень тарозгляді справ у відсутності особи, щопритягується до адміністративноївідповідальності;- чи повинен бувінспектор ДАІ ст. прапорщик ВоронінС.А. зупинити автомобіль, котрий перевищуєшвидкість, і тим самим присікти порушенняПДР;- чи дійсно фотокартка була зробленана 491 км. шляху Харків-Сімферополь, чифото могло бути зроблено в другому місціз іншим швидкісним режимом;- чи можевідповідач доказати, що фото зробленона 491 км автошляху Харків-Сімферополь,коли фотокартка немає ніяких прив’язокдо географічної місцевості;- чи можевідповідач гарантувати, що швидкістьна фотокартці належить саме автомобілюTOYOTA держ. номер хох-хх-хх;- чи дійсновідповідач проводив фотоз’йомку встаціонарному режимі «Візира»;- чиможе взагалі легітимно, а отже, законновикористовуватись в Україні РВВШ «ВІЗІР»без сертифікації на предмет комплексногозахисту інформації;- чи можна внестинесанкціоновані зміни в інформацію(фотокартку), яка знаходиться на жорсткомудиску «Візира», на флеш-картці, чи припередачі у другий комп’ютер, чи в самомуіншому комп’ютері;- чи можна задопомогою комп’ютерних програм змінитизначення швидкості на фотокартці;-чи може ДАІ використовувати несертифікованіналежним чином пристрої для фіксаціїправопорушень та накладання штрафів;-чи може РВВШ «Візир» міряти швидкістьодного автомобілю, а фотографувати прицьому зовсім другий;- чи може відповідачстверджувати, що в зоні дії радару (більшніж 400 метрів) в мить фото фіксаціїавтомобіля TOYOTA держ. номер хох-хх-хх, небуло інших автівок, які могли рухатисьшвидче чим згадана TOYOTA. Якщо «так», точим він може це довести;- чи повиненбув відповідач при накладенні стягнення,як того потребує ст. 33 КУпАП враховуватихарактер правопорушення, особи порушника,міру його провини, майновий стан,обставини, що пом'якшують і посилюютьвідповідальність;- чи повинен бувінспектор ДАІ згідно ст. 252 КУпАП приоцінці доказів всесторонньо, повно іоб'ективно досліджети всі обставинсправи в їх сукупності, керуючись закономі правосвідомістю.ПовідомляюАпеляційний суд, що всі мої аргументиі докази були надані суду першої інстанціїписьмово і додатково оголошені в уснійформі на судовому засіданні 06.08.2009 р.Виключення: «Припис Генеральноїпрокуратурі Україні №0711/2-165-09 від 02липня 2009 року на адресу начальника ДАІМВС Україні Коломійцю С.Г.» Причина:відсутність даного документа у позивачана момент суднового засідання.Такимчином постанову Заводського районногосуду в м. Запоріжжя винесено внаслідокнеповного з’ясування обставин справи,що призвело до неправильного вирішеннясправи.Згідно ст.. 202 КАС України це єпідставою для скасування оскаржуваногосудового рішення рішення.На підставівищезазначеного, керуючись ст..ст. 50,162 КАС УкраїниПРОШУ:1.Скасуватипостанову Заводського районного судум. Запоріжжя від хх.хх.2009 р. у справі №х-х-ххх-2009 р2. Ухвалити нове рішення,яким позов задовольнити в повномуобсязі.3. Розглянути цю апеляційнускаргу в присутності позивача4.Повідомити позивача належним чином прозасідання Апеляційного судуДодатки:1.Копіяпостанови №хххххх від хх квітня 2009 рокупо справі про адміністративне порушення.2.Копія фотографія, яка зроблена пристроєм«Візир» автомобіля TOYOTA держ. номерхох-хх-хх.3. Копія припису Генеральноїпрокуратури України на адресу начальникаДАІ МВС України Коломійця С.Г. (№0711/2-165-09 від 02 липня 2009 р.)4. Копіялиста-відповіді «Державної службиспецзв'язку і захисту інформаціїУкраїни»(№8/1- 817 від 25.03.2009 р.). 5. Копіялиста начальника КРУ МВС Ураїни МалогоМ.П. (№ 17/350 від 12.06.2009 р.) 6. Копіялиста-відповіді генерального директоравиробника РВВШ «Візір» ЗАТ «Ольвія»Зайцева С.А. (№114 від 28.04.2009 р.)7. Копіястатті «Пройтись по фотографи»В.Добровольского (газета «Авто ревю»№11(51) 2009.8. Приклади фотомонтажурізних фотографій, зроблених приладами«Візир».9. Копія «Методичні рекомендаціїпо роботі з РВВШ «Візир»СелезньоваАліса підпис
Немає коментарів:
Дописати коментар