Апеляційна скарга  ч.2 ст.122:

Апеляційна скарга


25 січня 2011 року стосовно мене складено протокол № АХ1 №000000 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та винесена постанова серії АХ1 № 000000 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Постанова була оскаржена мною в _______________ суді ___________________ області.

17 березня 2011 року _________ районний суд ________ області розглянувши справу за адміністративним позовом _______________ до ІОДР ВДАІ ________________ ______________________________________________________________ про скасування постанови серії АХ1 № 000000 від 25 січня 2011 року по справі про адміністративне правопорушення П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову _______________ до ІОДР ВДАІ ________________________________________________________________ про скасування постанови серії АХ1 № 000000 від 25 січня 2011 року по справі про адміністративне правопорушення – відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.


під час розгляду справи судом були допущені такі порушення закону :

1
2
3
.....................................................
Таким чином, суд першої інстанції прийняв рішення у відсутність відповідача, при неповному з»ясуванні обставин, що мають значення для справи.


Згідно із Законом N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010, КАСУ доповнено статтєю такого змісту:

Стаття 171-2. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів
владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності

2. Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної
відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

Таким чином рішення загального суду є остаточним і оскарженню не підлягає.

Відтепер це вимога закону.

Але ця вимога не відповідає Конституції України тому, що звужує права громадян на оскарження судових рішень. У старій редакції даного закону громадянину були надані права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень як у загальному суді, так і у апеляційній та касаційних судах з метою поновлення своїх прав.

Відповідно до ст.8 Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно ч.2 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 64 Конституції України права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Але ні тих ні інших обставин на даний час не існує.

Тому конституційних підстав для звуження обьему прав громадян на оскарження судових рішень на апеляційній та касаційні стадії – не існує.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституціямає найвищу юридичну силу, а її норми єнормами прямої дії. Як зазначив ПленумВерховного Суду України в постановівід 1.11.96 №9 «Про застосування КонституціїУкраїни при здійсненні правосуддя»,«це зобов’язує суди при розглядіконкретних справ керуватися насампереднормами Конституції України».Уп.2 постанови (Пленуму Верховного Суду України в постанові від 1.11.96 №9 «Про застосування Конституції України приздійсненні правосуддя», ) роз’яснюється,що «суди при розгляді конкретних справмають оцінювати зміст будь-якого законучи іншого нормативно-правового акта зточки зору його відповідності Конституціїі в усіх необхідних випадках застосовуватиКонституцію як акт прямої дії. Судовірішення мають грунтуватися на Конституції,а також на чинному законодавстві, якене суперечить їй».Згідно ст.8Загальної декларації прав людини,проголошеної Генеральною АсамблеєюООН 10.12.48, яка передбачає, що кожен маєправо на ефективне відновлення у правахкомпетентними національними судами увипадках порушення його основних прав,наданих йому конституцією абозаконом.Також через передбаченуп.2 ст.6 закону «Про судоустрій України»і ст. 55 Конституції можливість оскарженнята перегляду рішення суду першоїінстанції в судах апеляційної такасаційної інстанцій забезпечуєтьсяправо особи, яка притягається доадмінвідповідальності , на справедливийта ефективний засіб захисту своїх прав,на ефективне відновлення у правахкомпетентними національним судами.Зцих підстав вбачається, що позбавленняправа на оскарження ДО ТОГОЖ ПРОТИЗАКОННОГОСУДОВОГО РІШЕННЯ постанови (рішення)суду в цій категорії справ не узгоджуєтьсяз §1 ст.6, ст.13 конвенції та зі ст.8декларації.На підставі КонституціїУкраїни,міжнародних правових актів,прошу ::..........................................-_____________________________________________________________________________________Підставидля скасування рішення суду першоїінстанції іСтаття 227, Підстави дляскасування судових рішень з направленнямсправи для продовження розгляду або нановий розгляд 1. Підставою для скасуваннясудових рішень судів першої та (або)апеляційної інстанцій і направленнясправи для продовження розгляду єпорушення норм матеріального чипроцесуального права, які призвели допостановлення незаконної ухвали, якоюпровадження у справі не закінчується.2.Підставою для скасування судових рішеньсудів першої та(або) апеляційноїінстанцій і направлення справи на новийсудовий розгляд є порушення нормматеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести донеправильного вирішення справи і неможуть бути усунені судом касаційноїінстанції.3. Судові рішення обов'язковоскасовуються з направленням справи нановий розгляд, якщо:1) справу розглянутоі вирішено неповноважним складомсуду;2)в ухваленні судового рішення брав участьсуддя, якомубуло заявлено відвід напідставі обставин, які викликали сумніву неупередженості судді, і заяву пройого відвід визнано судом касаційноїінстанції обґрунтовано;3) судоверішення ухвалено чи підписано не тимсуддею абоне тими суддями, якірозглянули справу;4) справу розглянутоза відсутності будь-кого з осіб, якіберуть участь у справі, належним чиномне повідомлених продату, час і місцесудового засідання;5) суд вирішивпитання про права, свободи. Інтереситаобов'язки осіб, які не були повідомленіпро можливість втупити у справу;6) судрозглянув не всі вимоги і цей недолікне був або неможе бути усуненийухваленням додаткового рішення.4.Справа направляється до суду апеляційноїінстанції дляпродовження розглядуабо на новий розгляд, якщо порушеннядопущенітільки цим судом. В усіх інших випадкахсправа направляється до суду першоїінстанції.5. Висновки і мотиви, з якихскасовані рішення, є обов'язковими длясуду першої чи апеляційної інстанціїпри розгляді справи.1. Зазначена статтяпередбачає підстави для скасуваннясудових рішень з направленням справидля продовження розгляду або на новийрозгляд. У зв'язку з цим підставою дляскасування судових рішень судів першоїта (або) апеляційної інстанцій інаправлення справи для продовженнярозгляду є порушення норм матеріальногочи процесуального права, які призвелидо постановлення незаконної ухвали,якою провадження у справі не закінчується.2.Коментована стаття передбачає, щопідставою для скасування судових рішеньсудів першої та (або) апеляційноїінстанцій і направлення справи на новийсудовий розгляд є порушення нормматеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести донеправильного вирішення справи інеможуть бути усунені судом касаційноїінстанції. Лише при наявності зазначенихобставин суду касаційної інстанціїможе реалізувати надані йому повноваженнястаттею 223 КАС України шляхом скасуваннясудових рішень судів першої та(або)апеляційної інстанцій і направленнясправи на новий судовий розгляд.3.Коментована стаття передбачає виключнийперелік обставин, при наявності якихсуд касаційної інстанції обов'язковоскасовуєсудові рішення і направляє справу нановий розгляд.Відповідно до статті,що коментується, судові рішенняобов'язково скасовуються з направленнямсправи на новий розгляд, якщо: 1) справурозглянуто і вирішено неповноважнимскладом суду; 2) в ухваленні судовогорішення брав участь суддя, якому булозаявлено відвід на підставі обставин,які викликали сумнів у неупередженостісудді, і заяву про його відвід визнаносудом касаційної інстанції обґрунтовано;3) судове рішення ухвалено чи підписаноне тим суддею або не тими суддями, якірозглянули справу; 4) справу розглянутоза відсутності будь-кого з осіб, якіберуть участь у справі, належним чиномне повідомлених про дату, час і місцесудового засідання; 5) суд вирішив питанняпро права, свободи. Інтереси та обов'язкиосіб, які не були повідомлені проможливість втупити у справу; 6) судрозглянув не всі вимоги і цей недолікне був або не може бути усунений ухваленнямдодаткового рішення.Зазначена норманосить вичерпний характер і розширеномутлумаченню не підлягає.4. Як випливаєіз змісту коментованої статті, зарезультатами розгляду касаційної скаргисуд касаційної інстанції моженаправитиадміністративну справу для продовженнярозглядуабо на новий розгляд як досуду першої, так і до суду апеляційноїінстанції.Справа направляється досуду апеляційної інстанції для продовженнярозгляду або на новий розгляд, якщопорушення допущені тільки цим судом,тобто, якщо порушення норм матеріальногота/або процесуального права припустивсуд апеляційної інстанції, а суд першоїінстанції не порушував зазначені норми,справа спрямовуються до адміністративногосуду апеляційної інстанції.В усіхінших випадках справа направляєтьсядо суду першоїінстанції.4. Відповіднодо коментованої статті, висновки імотиви, з яких скасовані рішення, єобов'язковими для суду першої чиапеляційної інстанції при розглядісправи._______________________________________________________________________Стаття202. Підстави для скасування судовогорішення та ухвалення нового рішення1. Підставами для скасування постановиабо ухвали суду першої інстанції таухвалення нового рішення є: 1) неповнез'ясування судом обставин, що маютьзначення для справи; 2) недоведеністьобставин, що мають значення для справи,які суд першої інстанції вважаєвстановленими; 3) невідповідністьвисновків суду обставинам справи; 4)порушення норм матеріального абопроцесуального права, що призвело донеправильного вирішення справи абопитання, а так само розгляд і вирішеннясправи неповноваженим судом; участь вухваленні постанови судді, якому булозаявлено відвід на підставі обставин,які викликали сумнів у неупередженостісудді, і заяву про його відвід визнаносудом апеляційної інстанції обґрунтованою;ухвалення чи підписання постановине тим суддею, який розглянув справу.{ Пункт 4 частини першої статті 202 іззмінами, внесеними згідно із ЗакономN 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 }