суботу, 22 листопада 2014 р.


Позивач : П.І.Б , адреса , поштовий індекс, тел. моб. ****** ;
Відповідач1: Фесюк Віктор Васильович , Інспектор роти ДПС Державної автомобільної інспекції Донецького міського управління ,вул. Челюскінців, 53, м. Донецьк, 83086 ; тел. (062) 301-88-94
Відповідач2: Управління Державної автомобільної інспекції Головного Управління МВС у Донецькій області, вул. Ходаковського ,10 ,м. Донецьк, 83023, тел. : (062) 345-23-30

Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст.288 ч.3 КУпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівняного до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
Згідно із ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
12.10. 2012 р. посадовою (службовою) особою відповідача ІДПС роти ДПС Донецького МУ прапорщиком міліції Фесюк Віктором Васильовичем складено протокол АА2 №******* про адміністративне правопорушення п.2.1 «а» та 30.1 ПДР України, та винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення АН1 № ****** передбачене ч.1,6 ст.126, 121 у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень, щодо мене.
Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства з наступних підстав.
12.10.2012 року , близько 17.15 години, я рухався на мопеді «Хонда» (49,9 см.куб.),що належить мені на підставі приватної власності, по вул. Майська в напрямку пл. Будьонного у м. Донецьк. На перехресті із вул. Світлого Путі мене безпідставно зупинили співробітники ДПС . На моє прохання представитись та пред’явити службове посвідчення, згідно із вимогами ч.2 ст.5 ЗУ «Про міліцію», інспектор, що мене зупинив, пробуркав щось незрозуміле собі під ніс, та сказав, що посвідчення пред’являти немає потреби, натомість став вимагати від мене пред’явити документи. На питання про причину зупинки та суть скоєного мною правопорушення він відповів :
- Перевірка документів!У Вас немає номерного знака!
Я пояснив інспектору , що в даний момент я не керую механічним транспортним засобом ,не експлуатую свій мопед на дорогах державного значення , та з оглядом на це не зобов’язан мати реєстраційні документи, права та номерний знак на свій мопед , до того ж я не був впевнен , що спілкуюсь із справжнім співробітником МВС, оскільки моя законна вимога щодо пред’явлення службового посвідчення досі не виконана, а безпідставна зупинка мого транспортного засоба та незаконні вимоги з боку інспектора тільки посилюють мої сумніви.
Із патрульного автомобіля вийшли ще декілька чоловіків у формі інспекторів ДАІ та почали оказувати на мене психологічний тиск, залякуючи заходами фізичного впливу , штрафмайданчиком та штрафами з конфіскацією мого мопеда. Я не став їм заперечувати, оскільки вже почала згущатись темрява і у цей момент я не був впевнен у своїй безпеці , побоюючись подальших протиправних дій та посягань на мою особисту безпеку та власне майно з боку цих людей. Інспектор ДПС прапорщик Фесюк В.В (як я потім дізнався із копії протокола ) склав у моєму відношенні протокол АА2 №******* , який мені навіть не було надано для ознайомлення , при складанні даного протокола мені не було роз’яснено моїх прав ,згідно ст.63 Конституції та ст.268 КУпАП , під моральним тиском декількох інспекторів я підписав протокол, а в графу «пояснення» був вимушен під диктовку пр-ка Фесюк В.В. написати , що права забув дома, що не відповідає дійсності та обставинам справи.
Я пояснив співробітникам ДАІ, що керую мопедами вже більш ніж 10 років, а саме цим мопедом з 2004 року, тобто я мав право це робити до введення змін у ПДР України у відношенні до мопедів і ніхто не може в мене забрати чи обмежити це право.
Також я пояснив інспектору, що згідно із Міжнародною Віденською Конвенцією, мій мопед (та мопеди взагалі) не буде вважатись механічним транспортним засобом , доки його (мопед) офіційно не прирівняють до мотоцикла, а ця процедура наразі не здійснена.
Моє усне клопотання про перенесення розгляду адміністративної справи у відношенні штрафа щодо мене не менш ,ніж на п’ять діб з метою забезпечення юридичного захисту , вищевказаний інспектор проігнорував та виніс постанову про адміністративне правопорушення АН1 №******* прямо на місті, чим порушив процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, яка регламентується Наказом МВС №77. Інспектор ДПС пр-к Фесюк В.В. при цьому припустив істотні процесуальні порушення , а саме :
при винесенні постанови не врахував доказів відсутності складу адміністративного правопорушення , передбаченого ч.1,6 ст.126, 121 КУпАП. Окрім цього, згідно з положенням ст. 252 КУпАП , орган (посадова особа) оцінює докази за своїми внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом і правосвідомістю;
інспектор вписав при цьому декілька правопорушень ,що кваліфікуються різними статтями КУпАП, в один бланк постанови. Згідно із ст.2.7 Наказу МВС №77 та ст.36 КУпАП, по кожному із встановлених правопорушень повинна бути виписана окрема постанова ;
окрім цього, згідно з положенням п. 3 ч. 2 ст. 222 КУпАП, п. 4.1 Інструкції, затвердженої Приказом МВС України от 26.02.2009 р. № 77, тільки працівники Державтоінспекції МВС, які мають спеціальні звання, виносять постанови в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до своїх функціональних обов'язків .
Згідно із п. 11.3. Інструкції затвердженої Приказом МВС України № 77, інспектори з адміністративної практики Державтоінспекції МВС або особи, які виконують їх обов'язки, складають картку обліку про адміністративне правопорушення, розглядають матеріали адміністративної справи згідно із статтями 258, 276, 278 КУпАП та виносять постанову в справі про адміністративне правопорушення.
Згідно із п.15.6. Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС ,затвердженої Наказом №111, протоколи про адміністративні правопорушення після закінчення зміни здаються командирові підрозділу ДПС, чи особі, яка його замінює, або працівникові, на якого покладено ці обов'язки, для реєстрації та передачі до відділів (відділень) Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах протягом однієї доби.
Отже , на підставі того, що постанову про притягнення мене до адміністративної відповідальності було виписано інспектором ДПС, який склав протокол, а не інспектором адмінпрактики, тобто одна й та ж посадова особа склала протокол та притягнула мене до адміністративної відповідальності , незважаючи на мої заперечення та наявні докази моєї невинності, такий розгляд справи не може вважатися об’єктивним та неупередженим, оскільки інспектор ДПС прямо зацікавлений у тому, щоб оштрафувати водія за любих обставин.

Відразу після винесення постанови щодо штрафу у моєму відношенні, інспектор викликав евакуатор та, всупереч моєї волі та незважаючи на мої протести , відібралв в мене мій мопед, дав вказівку завантажити на евакуатор .Після цього мопед відвезли в невідомому мені напрямку. Це все при тому, що мій мопед міг рухатись своїм ходом, суттєво не заважав руху інших транспортних засобів , отже , згідно із вимогами ст.265-2 КУпАП та ст.52-1 ЗУ «Про дорожній рух» , не повинен був евакуйовуватись на штрафмайданчик. Такі дії співробітників МВС порушують моє конституційне право володіння, користування та розпорядження своєю власністю, згідно ч.4 ст.41 Конституції України : Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. До того ж саме власник транспортного засобу має пріоритетне право вибору куди доставляти його транспортний засіб у разі заборони експлуатації : до себе у гараж, на будь-яку стоянку , тощо. Цього права мене також було позбавлено .
Таким чином, інспектор ДПС пр-к Фесюк В.В. , вчинив наступні незаконні дії у моєму відношенні :
безпідставно зупинив, пред’явив незаконні вимоги, відібрав в мене моє власне майно (мопед) та незаконно притягнув мене до адміністративної відповідальності за правопорушення ,яких я не вчиняв. До того ж процедура притягнення до адміністративної відповідальності супроводжувалась, як означено вище, цілою низкою процедурних порушень з боку цього інспектора.
Такі дії співробітників міліції мають ознаки кримінального злочину та можуть класифікуватись як перевищення службових повноважень та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, підроблення офіційних документів , таких як протокол про адміністративне правопорушення та постанова в справі про адмінпорушення.
Слід зауважити, що згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
По суті пред’явлених інспектором Фесюк В.В. мені обвинувачень, мушу заперечити , наводячи наступні доводи.
1) Згідно із визначенням терміну «водій» у п.1.10.ПДР : водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; { Абзац двадцять другий пункту 1.10 в редакції Постанови КМ N 1029 від 26.09.2011 } Тобто, вимоги п.2 ПДР («ОБОВ'ЯЗКИ І ПРАВА ВОДІЇВ МЕХАНІЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ» 2.1. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: ) , порушення якого мені інкримінувалося , ніяким чином не можуть відноситись до мене , оскільки , по-перше ,формально я не є водієм через відсутність у мене водійського посвідчення , а по-друге – не керую механічним транспортним засобом (мопед – не є таким ).
2) Згідно із ст.21 ЗУ «Про дорожній рух», Автомобільні дороги, вулиці поділяються на: загального користування, відомчі та приватні.
Автомобільні (позаміські) дороги загального користування поділяються на дороги державного та місцевого значення. Автомобільні дороги державного значення поділяються на магістральні та інші.
Перелік доріг державного значення затверджено відповідною Постановою КМУ . При цьому ,вул. Майська та Світлого Путі м. Донецька в цьому переліку не значаться. Згідно із ч.3 ст. 34 ЗУ «Про дорожній рух», Державній реєстрації та обліку підлягають,зокрема, мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
Таким чином, підтверджується відсутність факту порушення позивачем вимог п.30.1 ПДР.

3) Згідно із ст.9 Конституції України:
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України , є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Стаття 54 ЗУ «Про дорожній рух» (Міжнародні угоди) говорить наступне: «Якщо Міжнародною Угодою України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про дорожній рух, то застосовуються правила міжнародної угоди».
Теж саме говориться і в п.1, п.2 Статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України».
Саме таким Міжнародним Договором є Міжнародна Віденська Конвенція про Дорожній Рух (далі-Конвенція). Україна ратифікувала Конвенцію і зобов'язана неухильно дотримуватися норм цього Документа.
Згідно ст. 1 п. l),m),n),o) Конвенції, велосипед з підвісним двигуном (мопед) рекомендується прирівнювати до велосипеда.
Згідно ст.1, п. о) Конвенції:
Термін "механічний транспортний засіб" означає будь який самохідний дорожній транспортний засіб, за виключенням велосипедів з підвісним двигуном, на території Договорюющихся Сторін, які не прирівнюють їх до мотоциклів.
Згідно Конвенції , процедура прирівнювання мопедів до мотоциклів має бути обумовлена деякими підставами (пункт «m».ст.1 Конвенції): якщо мопеди втратили характеристики велосипедів у відношенні можливостей їх використання , зокрема можливості приведеня їх до руху за допомогою педалей, або які за своєю максимальною конструктивною швидкістю , вагою або деяким характеристикам двигуна перебільшують встановлені ліміти…,
також ця процедура повинна супроводжуватися виконанням вимог п.2.ст.54 Конвенції (повідомлення Генерального Секретаря ООН спеціальною нотою про прирівнювання мопедів до мотоциклів).
Ні однієї із перелічених вимог Віденської Конвенції про дорожній рух у відношенні щодо мопедів , Україною офіційно виконано не було, отже ,з оглядом на норми Конвенції , мопед в Україні не вважається механічним транспортним засобом.
Згідно із додатком 6 Віденської Конвенції («Національні водійські посвідчення»):
п.9. На підставі національного законодавства в рамках категорій А, В, С, СЕ, D і DE можуть вводитися наступні підкатегорії транспортних засобів, на керування якими може видаватися водійське посвідчення:
А1 мотоцикли з робочим об'ємом двигуна, що не перевищує 125 см3, і максимальною потужністю, що не перевищує 11 кВт (легкі мотоцикли);
П.10. Крім перерахованих вище категорій і підкатегорій, національним законодавством можуть передбачатися й інші категорії і підкатегорії транспортних засобів. Позначення таких категорій і підкатегорій транспортних засобів повинні відрізнятися від використовуваних в Конвенції позначень категорій і підкатегорій транспортних засобів, при цьому повинен застосовуватися інший шрифт.
Тобто позначення «А1» в українському законодавстві повинно означати «мотоцикли до 125 см3…» ,а не «мопеди».
4) Мопед не повинен прирівнюватись до «механічних ТЗ» також з огляду на те, що в порівнянні з мотоциклом має досить скромні технічні характеристики та не може рухатись в загальному потоці транспорту, а у п.11.14.ПДР обумовлені спеціальні обмеження щодо розташування на дорозі та виконання поворотів на мопедах . Для мотоциклів такі обмеження у ПДР відсутні.
5) На факт володіння та на право користування мопедом до набрання чинності змін у законодавстві у відношенні щодо мопедів не повинні поширюватись вимоги ,яких не було у ПДР на час придбання мопеда (я придбав у 2009 році), бо в іншому випадку це є порушення конституційного принципа неприпустимості зворотної дії законів та інших НПА у часі, закріпленого ст.58 Конституції України.
Зворотна дія в часі закону чи іншого нормативно-правового акта полягає в тому, що його юридична обов'язковість поширюється на факти, які виникли до набрання ним чинності, причому саме з моменту їх виникнення. При такій дії відбувається перегляд, корекція попередніх рішень щодо таких фактів вже відповідно до нового закону чи іншого нового нормативно-правового акта. Зворотної дії не можуть мати не тільки закони, інші нормативно-правові акти, які встановлюють юридичну відповідальність (тобто санкції юридичних норм), а й усі інші закони, нормативно-правові акти ,точніше кажучи, диспозиції та гіпотези норм, що в них містяться.
На момент придбання мопеда я , як покупець, мав знати, що купую механічний ТЗ , та повинен отримати водійське посвідчення категорії «А1» для керування мопедом , але це неможливо з оглядом на вищесказане , до того ж суперечить законодавчому акту вищої юридичної сили .
6) Вимоги щодо реєстрації мопедів та наявності водійського посвідчення для керування ними , які внесені у ПДР , відповідними пунктами постанови КМУ №1029 від 26.09. 2011 року суперечать ст. 22 Конституції України:
Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З оглядом на це , ряд прав і свобод людини може існувати й існує поза цією Конституцією, існують і згодом можуть з’явитися такі права і свободи людини та громадянина, що їх закріплено у законах України чи інших нормативно-правових актах ( наприклад Постановах КМУ) хоча у Конституції вони взагалі не відображаються. Саме таким нормативно-правовим актом є ПДР України ,затверджені ПКМУ №1306 від 10.10.2001р., саме в цьому нормативно-правовому акті (ПДР),згідно із ЗУ «Про дорожній рух» було задеклароване право громадян та людей керувати мопедом, маючи водійське посвідчення будь-якої категорії, або не маючи його взагалі .
7) Право користування власним майном (мопедом) ,згідно ст.41 Конституції України , зі вступом в дію змін до ПДР ,внесених постановою КМУ №1029 не може бути реалізовано в повному обсязі без оплатного одержання водійського посвідчення та реєстраційних документів , тому ці вимоги не повинні поширюватись особисто на мене.
Згідно статті 8. Конституції України , в Україні визнається і діє принцип верховенства права . Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно із Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 01.11.96:
2. Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Згідно із ст. 19 Конституції , правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене вважаю, що дії працівників відповідачів були незаконними, штраф на мене накладено неправомірно. До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача.
Згідно ст. 2 КАС України Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.
На підставі ст. 9 КАС України Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В даному випадку, посадова особа, що винесла постанову про притягнення до адміністративної відповідальності знехтувала цим положенням, мене необґрунтовано звинувачено у вчиненні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Виходячи з вищевикладеного, на підставі ст.ст. 55 Конституції України, 2, 9, 71, 104, 106 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.288 КУпАП,
3) Визнати дії інспектора роти ДПС ВДАІ Донецького МУ прапорщика міліції Фесюка В.В. , такі як : безпідставна зупинка мого транспортного засобу, затримання мене приблизно на годину , безпідставна перевірка документів, психологічний тиск, складання протоколу про скоєння адміністративного правопорушення ,а також винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення та притягнення мене до адміністративної відповідальності за ч.1,6 ст. 126,121 КУпАП , – протиправними.
Додатки:
1. Копія протоколу про адміністративне правопорушення АА2 № ****** від 12.10.2012р. (1 арк.);
2. Копія постанови в справі про адміністративне правопорушення АН1 № ***** від 12.10.2012 р. (1 арк.);
3. Копія позовної заяви для відповідачів з додатками (3 примірника, 8 арк.);
4. Квитанція про сплату судового збору у розмірі 32.19грн.


Дата 18.10.2012 р. Підпис ___________.
Опубліковано о

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)